Не факт, що стануть можливими тури в далекі часи далеких країн і ми зможемо побачити, як творилась або творитиметься історія. Але якщо таки з’являться туристичні агенції «Машина часу в джакузі» або «Тардіс», варто бути до цього готовими.
Можливо, тоді буде потреба в обмеженнях законом продажу машин часу, як, скажімо, з торгівлею зброї. Тому буде питання про створення державних органів, що контролюватимуть «часових мандрівників». Зараз, це здається божевільними вигадками. Але, якби тридцять років тому хтось розповідав, що існуватимуть цілі підрозділи з відслідковування безпілотних літаючих пристроїв, то його також сприйняли б за хворого.
Припустимо, що ми будемо подорожувати лише в ролі споглядачів. Якщо не братимемо участі в подіях, то мандрівки по шкалі часу назад зможуть дати відповіді на важкі запитання історії. Бо й до сьогодні таких є багато, як наприклад, канонізація або сумнівна легендарність деяких осіб. Звичайно, це й досить цікаво. Тільки уявіть собі можливість побачити цивілізації, які вважаються зниклими, у часи їхнього розквіту. На уроках історії, це могло б добре впливати на зацікавленість учнів.
Але варто розуміти, що це може стати й досить небезпечним захопленням. Є люди, які хочуть повернути часи, коли їм жилось краще. Інколи вони будуть випадати з реального життя на місяці або навіть роки, дивлячись на віртуальне відтворення найкращих моментів їх минулого.
Якщо ми зможемо дивитись у майбутнє, то це може допомогти визначити вектор розвитку світу, але це ще може завдати більше шкоди нашому існуванню, ніж нам здається. Зрештою, або ми бачитимемо майбутнє, яке неможливо змінити та почнемо зневірюватись у теперішньому, або змінимо хід історії в гіршу сторону (в цьому людство – незмінний експерт).
Також ймовірні подорожі з повним перенесенням. Так ми зможемо спілкуватись із прадавніми людьми, торкатись полотен, на яких будуть намальовані всесвітньовідомі картини або скажемо Золотій Орді: «народ, ваша імперія розвалиться, тому не напрягайтеся».
Щоправда є й «парадокси подорожей в часі», такі як порушення «причинно-наслідкових зв’язків» або навіть така ситуація: ви повернетеся в часі, щоб вбити якогось диктатора в дитинстві, але якщо його вб’єте, то в майбутньому не буде потреби це робити, тому ваша ціль унеможливлює сама себе. Схожим за суттю є більш відомий термін «парадокс вбитого дідуся»: якщо онук повернеться в минуле та вб’є власного діда малим, то онук не народиться, а якщо це дійсно так, то діда ніхто не вб’є. Отже, нічого не трапиться, дідо буде лише людиною, яку могли вбити і не вбили.
Але парадокси – це не проблема, якщо вірити в гіпотетичну множину паралельних всесвітів – «Мультивсесвіт». Цей термін був створений філософом і психологом Вільямом Джеймсом. На його думку, існує безліч альтернативних реальностей. В одній ніщо не відрізняється від нашої, лише розміщення одного з вуличних ліхтарів якоїсь вулиці Будапешта. У другій все може бути кардинально іншим – Римська Імперія процвітає дотепер, бо римляни змогли винайти порох в часи правління Гая Юлія Цезаря.
Але навіть з існуванням паралельних світів є багато проблем, які можуть потягнути за собою ці подорожі, зрештою, люди періодично губитимуться в них.
У «Вікіпедії» можна прочитати декілька гіпотез, за якими ми теоретично можемо мандрувати шкалою часу. Їх і до сьогодні виводять науковці, остання з них датується 2017 роком, тому це тема, яка ще зможе нас здивувати.
Та є визнані вчені, що скептично до цього ставляться. Такі, як британський фізик-теоретик Стівен Гокінг. Він вважає вагомим аргументом у спростуванні теорії часових мандрівок відсутність прибульців з майбутнього в нашому часі. Гокінг вирішив це наглядно підтвердити 29 червня 2009 року, розіславши оголошення про вечірку для мандрівників у часі. Вона відбувалась на день скоріше розсилання, 28 червня. Прогнозовано, ніхто не прийшов, а Гокінг лише зробив фото на фоні святкових кульок у гордій самотності. На щастя, він не надто через це засмутився, принаймні, не показав цього.
Спростування Гокінгом – це звичайно, сильний удар по всіх теоріях про подорожі в часі. Але ще довго існуватимуть ті, хто про це пише сценарії фільмів, книги та навіть наукові роботи. Тому любителям фантастики про стрибки в різні моменти історії, немає сенсу турбуватись, поки ця тема залишається невичерпною.
Автор: Саша Березень
