Нещодавно прогриміла хвиля обурення та обговорення «Закону про освіту», за який депутати проголосували 5 вересня. Відповідно до цього законопроекту освіта має відповідати міжнародним стандартам, має з’явитись можливість навчання для дітей з вадами здоров’я, а навчальні заклади отримають широку автономію у виборі навчальних програм.
Голова Верховної Ради, Андрій Парубій у своєму виступі сказав: «Закон про освіту запроваджує нову концепцію школи в Україні, де діти будуть не зазубрювати дати та факти, а розвивати необхідні компетентності для подальшого професійного розвитку, вчитися критично та системно мислити».
Найбільшим оновленням є шкільна структура: тривалість навчання та новий рівень – профільна старша школа. Також нова система управління, нова система оплати праці, підвищення рівня кваліфікації вчителів. «Дванадцятирічку» сприйняли досить критично, але варто розуміти, що це не має бути розтягуванням теперішньої програми 10-11 класу, з деякими вкрай недолугими предметами. Старша школа має стати профільною, учні старшої школи матимуть можливість формувати перелік своїх предметів за своїми інтересами та нахилами. Така практика існує в багатьох цивілізованих країнах, на які ми прагнемо рівнятись. Із таким станом речей, майбутні абітурієнти не розпорошуватимуться на непотрібні їм у майбутньому дисципліни, а сфокусують увагу на цікавому для них векторі розвитку: тож потенційним студентам гуманітарних спеціальностей не доведеться додавати букви на алгебрі, а тим учнями, які вважають себе «технарями» – писати мільйон есе.
Більшість противників закону виступили проти заборони на отримання освіти якимись мовами крім української. Намагання усунути російськомовні школи не викликає здивування, якщо враховувати активну «антиросійську кампанію», яка зумовлена політичною ситуацією. Але інші національні меншини, як наприклад румунська та угорська дійсно можуть вважатись утисненими, тому ці країни висловили занепокоєння. В другому читанні була затверджена друга норма, відповідно до якої класи з викладання мовами інших національностей залишаться лише у молодшій школі.
Тобто до п’ятого класу учні, які не розуміють українську, зможуть навчатись рідною мовою. Також особам, які належать до корінних народів, гарантується право на навчання в комунальних закладах дошкільної та загальної середньої освіти поряд з державною мовою. Існуватиме й мова навчання «відповідно корінного народу». Але це є вкрай сумнівним твердженням, бо ніде не записано, які народи дійсно є корінними. А якщо шукати народи, які живуть на території України сотнями років, то той же російський за кількістю може перегнати навіть кримських татар.
Але що таки стало приємною несподіванкою, то це набір вчителів на роботу по контракту. Посаду директора зможуть займати лише на термін до шести років. Але залишається важливе запитання: чи не перетвориться це на чергове підтасовування та вибір на посади людей, які вигідні чиновникам.
Законопроект створює посилене скорочення кількості шкіл в сільській місцевості. Це означає, що деяким учням дійсно буде важко добиратись на навчання. Якщо в багатьох країнах велика відстань до навчального закладу є нормою, то слід зазначити, що в нас це обертається низкою негативу. Із приходом зими кожен з нас може бачити, як комунальні служби не завжди справляються з розчищенням доріг навіть у великих містах. А про дороги між населеними пунктами годі й говорити. Тому, навіть із наявністю шкільного транспорту, з’являється логічна проблема – учні не зможуть доїхати до своїх шкіл.
«Інтеграція предметів» – слова, які приємно звучать, але для багатьох вчителів є вироком. Інтеграція має виглядати як «9 предметів замість 22». Тобто продовжаться й скорочення викладацьких складів. Відповідно до цього нововведення замість хімії, біології, астрономії географії з’являться інтегровані курси «природа та людина», «людина та світ». Літератури та мови об’єднаються в «словесність». А загальний курс математики об’єднає в собі алгебру та геометрію. Закрадається думка, що затрати на друк нових підручників компенсуватимуться саме скороченням робочих місць, які пропонуватиме освітній апарат.
Логічними є побоювання, що саме цей пункт закону може призвести до зниження загального рівню розвитку учнів. Слід зазначити, в Україні мало викладачів, які настільки універсальні в предметах викладання. Тому з’являється ще одна необхідність: перекваліфікація освітян.
А ось репетиторство не лише залишать, а й узаконять. Всім відомий факт, що більшість вчителів заробляють приватними уроками. Тепер це має стати оподаткованою підприємницькою діяльністю. Отже, Міністерство Освіти зрозуміло, що показова боротьба з вітряками не приносить ніяких плодів і вирішило обвести законними рамками «підпільне навчання».
Не забули й про «захист національних інтересів». Якщо педагоги з відвертою неповагою висловлюватимуться про державні символи або саму державу, то вони можуть стати ціллю адміністративного переслідування. Цікаво, що поправка 814, про яку йдеться, не була на окремому голосуванні. Тобто була прийнята в загальному пакеті реформи, який інколи депутати не вважають за потрібне читати.
Профтехосвіту цим законом перекидають на місцеві бюджети. Це логічно, якщо враховувати кількість коштів, які необхідні на цю реформу. Залишається надія, що це не стане причиною зникнення більшості навчальних закладів з виробничими спеціальностями.
На нову форму навчання наступного року перейдуть молодші класи. Відповідно: середня школа діятиме в новому форматі через п’ять років, з 2022. А старшокласники та профтехосвіта відчують зміни аж у 2027 році.
Автор: Саша Березень
фото: dangerousminds
