Як часто відбувається, що, бажаючи взяти участь у якомусь проєкті, тобі потрібно заповнити анкету? І все б добре, але в анкеті одним із перших питань стоїть «Ваша стать?» , і це саме те місце, на якому я (або будь-яка інша не-бінарна людина) двічі б подумав, чи варто цей проєкт подальшої в ньому участі, якщо варіанту всього два.
Зараз, коли українське суспільство потихеньку рухається до прийняття європейських стандартів, до прийняття того факту, що гомосексуальність (або інші види сексуальної орієнтації) – не хвороба, тема гендеру замовчується й обговорюється вкрай рідко.
Люди народжуються різними – і цей факт тобі потрібно, так чи інакше, прийняти – тому що всі люди рівні: чи агендери вони, бігендери, трансгендери або інші представники небінарної системи. Ми досить давно позбулися переваги білих людей над іншими расами, зараз позбуваємося думки, що гетеросексуали чимось кращі за людей інших сексуальних орієнтацій, але всі чомусь замовчують про гендерну ідентичність, хоча цисгендери нічим не кращі за атрансбіфлюїдінших гендерів.
Якщо вам потрібна хвилинка лікнеп, то: гендерквір – гендерна ідентичність, відмінна від чоловічої та жіночої. Термін «гендерквір» поряд із такими визначеннями, як «гендерно варіантний», «гендерно трансгресивний», розуміється як узагальнюючий для різних варіантів ідентичності.
Так сталося, що приблизно у віці усвідомлення себе як самостійної особистості, я, маючи у відносно вільному доступі Інтернет, намагався знайти собі подібних. І знайшов. Нас не одиниці, не десятки й не тисячі. Це не хвороба, не ментальний розлад, не наша примха, як вибір «чоловічого» або «жіночого» одягу в магазині, і, по суті, нам доводиться миритися з нашою гендерною ідентичністю точно так само, як і іншим.
У дитинстві мене й людей, які, можливо, ще не усвідомлювали себе як гендерквірів, але просто виглядали «по-іншому», часто дражнили. Не показушно дражнили, не піддавали осуду, не ізолювали, ні, усе було дещо простіше, але, зізнатися, менш легким від того не ставало – нас приймали у «своїх», з нами спілкувалися, але від постійних і не дуже-то етичних питань ставало нудно й гидко від самого себе. Думки про те, що ти вже й не радий, тому, яким ти народився не один раз приходили нам у голову по закінченню кожного дня. Найважче в цьому, як на мене, було те, що поділитися було ні з ким – ми були неправильними і для дітей, і для дорослих. Добре, якщо нас просто ігнорували як явище, але бувало таке, що до мене, наслухавшись розповідей своєї дитини, міг підійти доросла людина і з усім сер’єзністю запитати, чи не «з цих я?» або що-небудь таке. Одного мого друга з Білорусі у восьмому класі примусово переодягли й намалювали як Бой Джорджа і змусили виступати на шкільному ранку, погрожуючи викриттям перед батьками (жоден із нас, чесно кажучи, не був готовий ділитися таким із батьками). Та що там, ми й зараз не готові.
Найголовніше в спілкуванні з людьми іншого гендеру – те, що з цього чомусь роблять проблему. Це так само природньо, як любити собак або смугасті речі. Це те, хто ти є, ти не можеш цього змінити.
Після багатьох років показового «ми з тобою дружимо, але в будь-який момент можемо перестати» ти перестаєш цінувати себе як особистість, власні, загалом-то, природно обумовлені пориви самовираження ти пригнічуєш, боячись, що тебе не схвалять. Коли ти просиш звертатися до себе в певному роді, ти й сам, наслухавшись про себе всякого, починаєш сприймати це бажання як «своїх тарганів», свою власну примху. Якщо люди дотримуються твого прохання – ти стаєш прив’язаний до них ще більше, якщо ні – що ж, не слід було і просити.
Я просто хочу сказати одну річ: «Будь ласка, ніколи не сумнівайтеся у своєму праві». Це дуже важливо. Якщо ви хочете, щоби до вас зверталися в чоловічому роді – будь ласка, це ваше право, у жіночому – теж саме, у середньому – будь ласка. Не давайте нікому гнобити вас, змушувати вас думати, що ви чогось не гідні. Ви всі прекрасні!
І те, що ви якось відрізняєтеся від більшості, зовсім не означає, що ця відмінність робить вас поганим або неправильним.
Коли я приїхав в Camp H.E.A.L., я був вражений. Мені знадобилося менше дванадцяти годин, щоби перестати представлятися «Здрастуйте, за документами я такий-то, але, будь ласка, називайте мене так-то». Через день я переписав своє ім’я в списках, щоби мене називали так, як я хотів. Я перестав боятися просити людей звертатися до мене так, як я хочу. До половини другого дня в таборі я більше не мямлив, виправдовуючись, якщо мене хтось питав «А чому Матвій?» або що-небудь у цьому роді, я спокійно пояснював – тому що бачив, що їм було цікаво, дійсно цікаво. Я спокійно навчився говорити «Привіт, я Матвій» (Метью для американських волонтерів) і мої коліна більше не тряслися, коли я говорив про себе. На self-esteem я говорив про себе, проблеми й нерозуміння, з яким зіткнувся, і це не сприймалося мною як фіксація на самому собі, нарцисизм або щось у цьому роді. Я відчував себе тепло й затишно, як у колі сім 'ї, я відчував, ніби маю на це право. На LGBTQ + я спокійно говорив про себе й себе подібних, ділився інформацією, жартував і активно брав участь, не озираючись кожен раз на те, як на мене дивляться люди й не гадаючи, що вони про мене подумають. Я ніби знав, що тут мене зрозуміють і приймуть, а не засудять.
Звичайно, темою табору були HIV/AIDS і Human Trafficking, але, насправді, ці сім днів розкривають у тобі більше сторін, ніж ти можеш собі уявити, за ці сім днів ти так ріднишся з цими людьми, як, можливо, ніколи не зріднився б зі своїми друзями за роки спілкування. Серед цих людей тепло й затишно, серед них немає місця дискримінації.
Неважливо, якого кольору в тебе шкіра, якого ти віросповідання, гендеру, сексуальної орієнтації, які в тебе переваги в їжі, який у тебе улюблений колір, письменник і лего-конструктор. Важливо, вони тебе розуміють – і ти розумієш їх, вони тебе підтримують – і ти підтримуєш їх, тобі серед них приємно – і їм приємно у твоєму суспільстві.
Давайте просто не забувати, що й гендер, і сексуальна орієнтація, незважаючи на те, що є різними речами, не можуть бути чимось одним. Вони спектральні, вони ширші бінарного світу.
Уявіть собі спектр кольорів. Правда, жовто-зелений колір буде відрізнятися від зеленувато-жовтого? Будь ласка, пам’ятайте про це, наступного разу, коли вам захочеться сказати щось на зразок «Але ти ж дівчинкахлопчик!» або поставити якесь нетактичне питання.
P.S. І якщо ви створюєте анкету, яку будуть проходити бажаючі допомогти вам волонтери (і не тільки), будь ласка, додайте в питання про гендер «свій варіант» або «інше».
Матвій Краєв
