Я ставив собі це, можливо, не епохальне, але дуже важливе запитання минулого року. Вступна кампанія 2016 не надто відрізнялась від тих, які були до того: літня спека вдаряє в повні від гормонів та переживання голови абітурієнтів, усі розповідають про несправедливість ЗНО та Міністерство освіти, що вражає своєю некомпетентністю.
Усе почалось із того, що потрібно було обрати мій ВИШ, враховуючи кількість балів, які я набрав. Стартувала подача документів у режимі «онлайн» (тоді це був режим «Катастрофа»), у перші дні всі сервери провисли від «неочікуваної» кількості абітурієнтів. Усі цілодобово намагались подавати ці документи. Тоді найважче було визначити пріоритет, тобто бали: «В цей універ хочу в першу чергу, у цей не настільки». Подаючи, двома-трьома не обмежувався, і закинув по максимуму – на ті спеціальності, які мене цікавили. Але, слід враховувати – якщо претендуєте лише на платну систему навчання, то можна цим взагалі не «паритись».
Період подачі документів закінчився й почалась «епоха» літа, яке абітурієнтами завжди сприймається, наче останнє. Я не забував, що мені потрібно обирати університет, але не надто робив із цього проблему. Бо напрям подальшого руху – це важливо, та музичні фестивалі «самі себе не віддвіжують».
Велетенським плюсом мого вибору ВИШу були саме творчі завдання. Тобто, при вступі на деякі спеціальності обов’язковим є творчий конкурс – замість одного з трьох ЗНО навчальні заклади роблять свою оцінку вступників. Майбутні художники малюють, театрали показують етюди й читають байки, у моєму випадку (журналістика) це було написання матеріалу. Описувати не буду, бо кожного року система кардинально змінюється. Скажу лише, що знав одного хлопчину, який при вступі на журналістику почав роботу зі слів «О привет!». У той універ він не вступив, тому потрібно до цього ставитись більш-менш серйозно.
У середині літа розпочався мій «страх і ненависть», але не поїздка в Lаs Vegas, як було в книзі однієї дуже цікавої людини, а по містах України. Переважно адміністрація ВИШів старається організувати графік своїх творчих так, щоби не перетинатись з іншими універами. Тому я всюди встигав. У кожному місті мене зустрічав хтось із друзів або просто знайомих, які там живуть. На власному досвіді скажу – потрібно з цим бути дуже обережним. Бо творчу роботу у своєму (тоді – майбутньому) навчальному закладі я писав із залишками чудового львівського алкоголю і з ранковим жахливим похміллям, яке це супроводжувало. Але, на щастя, тоді я був досить продуктивним молодим чоловіком, який зі всіх сил намагався приховати свій «перегар» від викладачів.
Це «турне» дало мені можливість подивитись не лише на різні міста, а й на потенційні місця мого навчання. Не так потрібно звертати увагу на зовнішній вигляд корпусів університету, як на організацію творчого конкурсу. Так я визначив, що в одному з університетів я вчитись точно не буду, бо адміністрація навіть не змогла нормально розподілити абітурієнтів по аудиторіях (називати його не буду, бо це сприйметься, як антиреклама ЧНУ ім. Федьковича). Але якщо ви не поступаєте на спеціальність із творчим конкурсом, то можете просто з’їздити та подивитись на університети, а найважливіше почитати про місця подачі документів у інтернеті. Найцікавіше можна взнати про ВИШ, усього лише погортавши записи в спільнотах «Підслухано в…» до періоду сесії. Якщо рівень запитань типу «Василь Степонкін бере на сесії?» зашкалює, то можна зрозуміти, як там із корупцією.
Важливо розуміти, що платне навчання не завжди гірший варіант. Є випадки, коли воно досить доступне. Низька ціна навчання виправдана, якщо спеціальність в університеті з’явилась лише декілька років тому. Але це не означає, що там працюють молоді люди, які не вміють навчати, часто там викладають працівники цієї ж кафедри іншого університету. Вони вже мають достатній стаж для того, щоби зароджувати цю кафедру. Система платного навчання дає можливість не зубрити всі дисципліни, які вам пропонує університет, а вивчати лише цікаву інформацію. Усі відверто нудні предмети потрібно лише здавати на задовільний бал.
А про плюси державного говорити не буду, бо вони занадто очевидні.
Отже, обирайте свій універ, але не забувайте відриватись і жити у своє задоволення!
Саша Березень
