Колишня супермодель Пауліна Порізкова розповіла The New York Times про свій досвід життя в різних країнах і про роль жінки в різних культурних системах.
Раніше я вважала, що від слова «фемініст (ка)» віє невпевненістю. Жінка, якій необхідно довести, що вона рівна з чоловіком, може так само голосно кричати про те, що вона розумна або смілива. Якщо так і є, тобі не потрібно про це говорити. Я так вважала, оскільки тоді я була шведкою.
Мені було 9, коли я вперше увійшла до шведської школи. Через те що я недавно переїхала з Чехословаччини, тобто була іммігранткою, наді мною знущався якийсь хлопчик. І тоді моя подружка, маленька крихітна дівчинка, вдарила його кулаком в обличчя. Я була вражена. У моїй колишній країні залякана дівчинка скаржилася б або плакала. Я озирнулася, щоби побачити реакцію моїх нових однокласників на подвиг моєї подруги, але ніхто, здавалося б, і не звернув увагу. Не знадобилося багато часу, щоби зрозуміти, що у Швеції моя сила раптово виявилася рівною чоловічою.
У Чехословаччині жінки поверталися додому після довгого робочого дня, щоби готувати, прибирати і прислужувати своїм чоловікам. У відповідь на це їх обманювали, ігнорували й часом ображали, як домашніх тварин. Але вони були психічно нестійкими домашніми тваринами, такими як молочні корови, які можуть сказитися, якщо ти не знаєш, як саме з ними поводитися.
У Швеції робота по дому була поділена порівну. Невдовзі мій батько також почав прибирати й готувати. Чому? Він розвівся з моєю матір’ю й одружився на шведській жінці.
З наближенням старшої школи хлопчики хотіли цілувати нас і торкатися до нас, і дівчатка перетворитися на групку великодушних королев, які мають прихильність. Чим більше хлопчики нас хотіли, тим сильнішими ми ставали. Коли дівчинка вирішувала подарувати своє розташування, щасливчик веселився, а інші йому заздрили. Клеймо Шльондри? А що таке «повія»?
Презервативами нас безсумнівно забезпечували шкільні медсестри. Сексуальна освіта була побудована таким чином, що ми навчилися побоюватися венеричних захворювань і оберігатися від небажаної вагітності. Так само нам розповіли про такі кумедні речі як мастурбація. Для дівчини прийняття її сексуальності означало прийняття свого тіла, прийняття себе. Жінки можуть робити те саме, що й чоловіки, але також вони можуть, якщо забажають, виношувати дітей. Слово «фемініст (ка)» вважається застарілим; більше немає необхідності в його використанні.
Коли я в 15 років переїхала до Парижа, щоби працювати моделлю, перше, що мене вразило, це те, наскільки інакше там поводяться чоловіки. Вони відкривали мені двері, хотіли заплатити за мою вечерю. Вони, мабуть, вважали мене занадто слабкою або дурною для того, щоби подбати про себе.
Замість почуття радості я відчувала перевагу над собою. Я стверджувала свою силу так як навчилася цьому у Швеції: будучи сексуально впевненою. Але це не працює з французькими чоловіками. На вечірці я звернула увагу на симпатичного незнайомця й потім довго танцювала з ним, щоби дати йому зрозуміти, що він був обраним. Як завжди, він тікав. І якщо він не тікав, то питав: скільки він винен.
У Франції в жінок немає сили, але є секретна зброя – ножик. Усе це була маніпуляція: сексуальна лисиця, що заманює чоловіка виконувати її накази. Так тривало доти, поки в 18 років я не переїхала в Сполучені Штати й не закохалася в американця. Тоді я по-справжньому змінила свої культурні уподобання.
Виявилося, більшість людей в Америці не вважають секс здоровою звичкою або засобом отримання вигоди. Якщо я згадувала мастурбацію, їхні вуха червоніли. Оргазми? Чоловіки робили брудні зауваження, у той час як жінки мовчали. Існувала тонка грань між особистим і ганебним. Мій гінеколог розмовляв про погоду, під час огляду, ніби я вікторіанська діва, яка, мабуть, не знає, де знаходяться її придатки.
В Америці жіноче тіло, здається, належить усім, крім неї самої. Її сексуальність належить її чоловікові, її самооцінка належить її соціальним колам, а її матка належить державі. Вона повинна бути й матір’ю, і коханкою, і кар’єристкою (відносно зарплати), одночасно залишаючись вічно молодою і стрункою. В Америці впливові чоловіки були бажаними. Впливові жінки повинні були бути бажаними. Це торкнулося й мене.
У Чеській республіці прізвиська для жінок, будь вони солодкими або образливими, відносилися до категорії тварин: маленький жучок, кошеня, стара корова, свиня. У Швеції жінки – королеви всесвіту. У Франції жінки – підступні скарби або об’єкти, що наганяють страх. Добре це чи погано, але в цих країнах жінка знає своє місце.
Але американській жінці кажуть, що вона може робити все, що завгодно, і потім збивають її з ніг якраз у той момент, коли вона це доводить. У період адаптації до своєї нової країни моя сила шведської жінки почала в’янути. Я об’єднала навколо себе жінок, які щосили намагаються жити повним життям, але зазнають невдач. Тепер мені не залишилося нічого, як витягнути слово «фемініст (ка)» з запорошеної скриньки і відполірувати її.
Мене звуть Пауліна Порізкова, і я феміністка.
Автор перекладу: Вікторія Северин
