Як часто ми ставимо себе в рамки, виправдовуючи це тим, що ти не настільки розумний талановитий, як один або одна з твоїх знайомих, чиї малюнки або фотографії тебе так захоплюють? Кожен відчуває такий час від часу.
Але ці обмеження «живуть» тільки в наших думках. Далеко не факт, що ми, по-справжньому щось не вміємо, або робимо це гірше інших.
Ця стаття про талановиту людину, яка виходить за рамки. Адже все, що потрібно в нього є – бажання творити і вміння відчувати красу.
У 20-ти річному віці в Піта виявили пігментний ретиніт – спадкове, захворювання очей, яке викликає сильне погіршення зору і сліпоту. Про те, що він поступово осліпне, Піт дізнався, слухаючи по радіо медичну передачу. Слова лікаря шокували Еркерта «немов удар молотком». Він не знав, що робити. Як, будучи незрячим, можна знову вести нормальне життя й заробляти гроші. Йому знадобилося два роки, щоби прийти до тями і зрозуміти, чим він буде займатися. Піт забезпечував себе, працюючи теслею. Його дівчина, Емі, була поруч із ним у цей важкий час. Потім вони одружилися.
Фото: stories.7thsensepsychics.com
Після тривалої паузи, Піт повернувся в бойові мистецтва, почав займатися різьбленням по дереву. Кожен день після роботи, Емі дивилася на гравюри чоловіка й говорила, що вона про них думає. Таким чином її чоловік міг уявити, як вони виглядають. Вироби були, насправді, чудовими, але Піту потрібні були гроші, а таке заняття не приносило великий дохід.
Одного разу, забираючись у шафі, хлопець знайшов стару плівку. Після чого, попросив Емі описати, як виглядає ретро Kodak, і розібратися в його налаштуваннях. Як виявилося, у камери була функція інфрачервоного режиму. У той момент, Піт подумав: «незрячий хлопець, який робить фотки в темряві, це цікаво». Це його зачепило, і він придбав комп’ютер і розмовляючий сканер, щоби вникнути в тонкощі фотозйомки. Разом із камерою й песиком Узу, Піт знімав кадри нічного міста, в основному скульптури. Потім фотограф переключився на зображення примарних фігур із майстерно розмитими лініями.
Серія «Лісовий балет» (Forest Ballet)
Зараз Піт часто знімає в темних студіях. Він «грає» лазерними променями і яскравими спалахами, створюючи незвичайні світлові ефекти.
Але як можна робити фото, абсолютно не бачачи кадр? Не дивлячись на відсутність зору, у Піта розвинулося загострене сприйняття звуку, тілесних відчуттів і пам’яті. Його фотографії – візуалізація тих образів, які збереглися у свідомості до втрати зору й те, як він сприймає світ зараз. За словами фотографа, зрячі люди не допомагають йому створювати мистецтво. Вони дають Піту фідбек, описують фотографію перш, ніж робота над нею буде завершена.
«Bus series» – серія фотографій, на яких автор передає труднощі, з якими стикаються незрячі люди в громадському транспорті. На 9 знімках ми бачимо, як водій ігнорує прохання незрячої людини зупинити автобус і байдужість інших пасажирів.
Незрячі пасажири дають сигнал водієві зупинити.
Злісний водій скаржиться, коли його просять зупинити автобус.
Пасажири не допомагають, хоча й розуміють, що водій загрожує незрячій людині.
Серія робіт, презентованих у Сеулі» побачити, не бачачи «(«Seeing Without Seeing») – добірка знімків людей у різних локаціях: на кухні, коридорі квартири, на вулиці й у соборі.
Варто відзначити, що одна з фотографій Піта була використана длямарок ООН. Це немов соціальний меседж про потребу включення людей з інвалідністю в суспільний процеси.
«Для мене вони [марки] – це нагадування про людей, які не дивлячись на свою інвалідність вирішили робити щось хороше для цього світу. У всіх нас бувають труднощі. Але саме наша здатність знаходити позитив робить світ прекрасним, а життя – гідним «…
Творчість Піта Еркерта надихає і, як ніби, говорить: «Не став перед собою кордонів. Ти здатний зробити щось вартісне й унікальне».
Автор тексту: Вікторія Северин
Використані матеріали: peteeckert.com
