Тема сексу завжди була досить табуйованою. Старше покоління, яке народилося в СРСР, у якому «сексу не було», ретельно уникало публічних розмов на цю тему. Але Союзу давно немає, а ментальність великої й могутньої держави залишилася. Може тому сьогодні в Україні, та й в інших країнах колишнього СРСР, існують проблеми із сексуальною освітою серед молоді. Про секс досі не прийнято говорити з підлітками, їм доводиться дізнаватися все в більш досвідчених приятелів або шукати додаткову інформацію в інтернеті.
Марина Шевчук – людина, яка вирішила популяризувати сексуальну освіту в Інтернеті. Дівчина створила телеграм-канал SexDrive, у якому публікує статті та опитування, присвячені сексу й сексуальному вихованню.
Про себе вона говорить так:
«Я не психолог і не сексолог, просто людина, яка займається тим, що йому важливо, і який отримує задоволення від цього».
Що тебе спонукало створити блог і почати писати про секс і сексуальне виховання?
Я довго думала про те, щоби почати писати щось своє, шукала проблематики. А що шукати, якщо ось ВОНА – явна, видна. Актуальна завжди і скрізь.
Більшість мого оточення має прогалини в сексуальній освіті, не знають елементарних речей. Мене дуже лякає проблема ранньої вагітності, ускладнень після абортів або того, що можуть зробити із собою дівчатка, тому що бояться гінекологів або зізнатися батькам, що вже не Діви, проблеми ІПСШ, якими вони хворіють і навіть не знають їх назви і вихідні, це все дуже страшно. Так хоча б я можу убезпечити від усього цього своїх передплатників.
Існує така думка, що інтернет – це сміттєзвалище, на якому можна знайти купу неперевіреної інформації. Ти вважаєш такі платформи як телеграм або інстаграм – це ідеальне місце для популяризації сексуальної освіти серед молоді? У чому їх переваги?
Я повністю згодна з такою думкою, але молодь віддає перевагу блоги книгам. А на мій погляд ці дві платформи найсучасніші, найрозвиненіші, якщо ми не будемо брати до уваги Рinterest. Людей цікавлять красиві картинки, чужі життя й гарячі теми. На цих платформах саме цим можна заманити аудиторію й ознайомити з чимось новим.
Яким темам у своєму блозі ти приділяєш найбільшу увагу?
Найбільшу увагу я приділяю опитуванням, людським уподобанням і термінам. Так я дізнаюся і для себе багато цікавого.
Хто займався твоїм сексуальним освітою? Батьки? Або доводилося шукати інформацію самостійно
Коли я була дитиною, мама розповіла мені, звідки беруться діти, що таке секс, у чому відмінність хлопчиків і дівчаток, – за це я вдячна їй. Але все ж знання приходили разом із досвідом, як кажуть, методом проб і помилок.
Як думаєш, чому про секс і про сексуальне виховання в нашому суспільстві не прийнято говорити вголос?
Ми всі вихідці із совка, це ми розгрібаємо досі. Я знаю жінку, яка, виходячи заміж у 23, тільки дізналася, що таке секс і що їй «доведеться» їм займатися на викупі нареченої. Зараз їй 62. Діти народжувалися в капусті (сміється).
Чи часто ти отримувала негативну реакцію на свої публікації?
Негативна реакція на мене й мої публікації надходить через чутки. Ніхто не говорить мені в обличчя, але я знаю тих, хто мене засуджує.
Які на твій погляд існують проблеми, пов’язані із сексуальною освітою в Україні? (брак фахівців, певна літератури, табуйованість теми чи щось інше?)
Бракує розкутості для того, щоби цим цікавитися й дізнаватися. Брак фахівців у нас у всьому, не тільки в частині сексуальної освіти. Сумно те, що для багатьох секс – це тертя слизових, для мене це культура.
Чи стикалася ти в реальному житті з противниками ідеї популяризації сексуальної освіти серед молоді?
На щастя, ні. Моє коло спілкування із задоволенням говорить зі мною й дізнається для себе щось нове. В університеті я завжди виступала за захист сексуальних меншин. Напевно, саме ці гарячі теми виводили співрозмовників на дискусію і явні незадоволення з приводу поширення інформації для дітей, що їм може подобатися не тільки протилежна стать.
Ти часто проводиш соціальні опитування. Дивлячись на ту статистику, яка є в тебе, чи багато твоїх однолітків мають прогалини в сексуальній освіті? Що для тебе стало великим відкриттям і яких результатів ти не очікувала побачити зовсім?
Половина людей, які беруть участь у моїх опитуваннях, мають прогалини в сексології. Вісімдесят відсотків опитаних не знають, що таке лубрикант, і не знають, чим відрізняється ВІЛ і СНІД. Я провела опитування щодо міфів щодо ВІЛ, і до мого жаху, люди вважають, що можуть заразитися через укус комара або ж у побутових умовах.
Коли я поставила запитання: «Чи спілкувалися б ви з інфікованим?», більшість відповіли, що не дружили б. Але на питання «чи знаходилися б ви відносинах з інфікованим?» – респонденти відповідали позитивно. Якщо взяти сто чоловік, то шістдесят із них не охороняється з новими партнерами. Половина чоловіків не знає, що таке клітор, і де він розташований.
Найулюбленіше: я провела опитування, де попросила дівчат натиснути «так», якщо вони отримували оргазм під час сексу з хлопцем без стимуляції клітора, і запитала хлопців, чи кінчала з ними їх дівчата. Що ви думаєте? Дев’яносто сім дівчат відповіли «ні», сто хлопців відповіли «так». Чоловіки навіть не розуміють, як працює жіночий організм під час оргазму.
Ви знали, що дівчата чоловічу мастурбацію вважають за зраду й ділять оргазм на кліторний і вагінальний, не знаючи, що оргазм існує тільки загальний, просто з різною стимуляцією?
У країнах Європи велика увага приділяється сексуальному вихованню дитини. Як ти вважаєш, чи необхідно в Україні ввести сексуальне виховання як обов’язковий предмет у шкільну програму? Або ж у цьому питанні допоможе тільки батьківський контроль?
Який підліток буде слухати, а тим більше робити те, що сказав батько? Я б сексологію зробила обов’язковим предметом у школі і в університеті. Дітям потрібно пояснювати, що таке орієнтація, як це працює, як виглядають і в чому відмінність жіночих і чоловічих органів, які є захворювання, як вони передаються і їх вихідні. Як висновок, поки в навчальних закладах немає сексуальної освіти, дітьми повинні займатися їхні батьки. А для того щоби батьки могли щось пояснити, вони повинні бути в цьому зацікавлені, але в нас соромляться про це говорити.
Авторка: Анна Сомова
