Про гомосексуальність, як чоловічу – так і жіночу, було вже багато чого й ким сказано. Проте перед Маршем рівності, що організовує «КиївПрайд», сутички, як у соцмережах, так і в реальному житті, загострюються.
Але повернемось на пару-трійку тисяч років назад, а саме – у часи Стародавніх Риму, Греції чи то Єгипту. Так, тоді подібних маршів не було, алеявище гомосексуальностібуло настільки ж, якщо не сказати – більш поширене. У будь-якому випадку, це не було чимось забороненим, а широко практикувалось чоловіками та жінками.
Греки вважали, що любов між чоловіками сприяє гармонії тіла та душі,у римлян у свою чергу це навіть підкреслювало мужність (за одним винятком – якщо чоловік брав «активну» роль у статевому акті).
В сучасному світі з цим трохи важче. До прикладу, у Радянському Союзі з 30-х років за одностатеві стосунки передбачувалась кримінальна відповідальність, яка була знята в Україні – в 1991 році, а у РФ – 1993.
Чому ж у нашому суспільстві настільки упереджене ставлення до гомосексуальності? Хоча, будемо чесні, не тільки до неї –фемінізмчивегетаріанство(на щастя, останнім часом ситуація покращується) також піддаються критиці та несприйняттю.
Я бачу декілька причин до цього. Почнемо з банального – старше покоління в більшості своїй жило й перенесло на собі вплив Радянського Союзу, негласним правилом якого було «не виділятись з-поміж інших». Це банальна захисна реакція бути«таким як усі», щоб у жодному разі не накликати ані на себе, ані на свою сім’ю та рідних біду або незадоволеність влади. Це могло стосуватись будь-чого, починаючи від«інакших»думок, що транслювались назовні, закінчуючи мітингами та демонстраціями, які жорстоко розганялись, а іноді просто пригнічувалисьсиловими методами чи масовими розстрілами.
Націоналістичні організації вбачають у гомосексуальності ворога демографії, звинувачуючи її як у падінні народжуваності, так і просто в тому, що «це огидно» «неприйнятно» «таке треба лікувати». Одним словом – розквіт стереотипів та гомофобії.
Але найпрекрасніший аргумент я вбачаю у фразі «мої діти подивляться і стануть такими ж». Ні, не стануть. Бо є декілька теорій походження гомосексуальності – і жодна з них не містить пункту «подивився і став геєм» або «стала лесбійкою». Людина зкритичним мисленнямпосміхнеться і пройде далі. Хоча, як показує практика, у соцмережах – гомофоби є найбільш ефективними пропагандистами гомосексуальності, часто не дуже вміло аргументуючи свою позицію.
Знову ж таки – чому не дуже вміло? Бо ЛГБТ-спільноті, як і людям, що її підтримують, доводиться боротись за свої права, у тому числі базові, що закріплені Конституціями різноманітних країн. І в силу цього ж, аргументів і вміння їх практичного застосування вони мають трохи більше.
Саме тепер ми підійшли до теми,чому організовується Марш рівності. Основна причина та повідомлення, який він несе не є «будь такими як ми». Це, скоріше«ми хочемо мати такі ж права, як і ви».
В певних країнахгомосексуальним парам відмовляють урівності перед законом, за це передбачені покарання (в тому числі – смертна кара), а про право на приватне життя можна взагалі не говорити. Право на НЕдискримінацію та свободу від насилля не гарантується, якщо сексуальна орієнтація не фігурує в антидискримінаційних законах.
Стереотипне уявлення про «гомосексуальні» хвороби виходить із того, що в багатьох країнах обмежуються права на соціальне страхування та допомогу, унаслідок чого рівень життя неминуче падає.
Гомофобні настрої суддів, лікарів чи поліції, як наслідок, можуть і стають причинами порушення прав на справедливий суд, негуманне чи принизливе поводження та фізичне й душевне здоров’я.
В країнах, де невизнаютьгомосексуальних шлюбів, можуть обмежити свободу пересування, або одностатевим парам забороняють всиновити чи вдочерити дитину. В тому числі, часто право на нерозлучення з дитиною порушується у випадку, якщо один із батьків не є гетеросексуалом.
Марш рівності не є закликом ставати геєм чи лесбійкою. Він не має за мету зробити з дітей «нетрадиційно орієнтованих» чи обмежити рух у метро у вихідний день. Йогометадуже прозора і проста –отримання тих самих прав, які мають усі інші люди. Не бути дискримінованими і спокійно жити своє життя з коханою людиною.
Весь. Дуже. Просто.
Автор: Олександр Кабанів
