Щоб зрозуміти, що вивчає психологія, треба почати з походження самої назви цієї науки. Слово «психологія» походить від грецького «психо» – душа, характер і «логос» – вчення. Але чи можемо ми під предметом вивчення психології розуміти душу й характер, спираючись на етимологію? Питання предмета психології було актуальним із моменту її виникнення й до сьогодні. Тому що наука не стоїть на місці, з’являються нові погляди і вчення.
Так, на початку історії психологічної науки в 5 столітті до н. е. і до 18 століття н. е. дослідники вважали предметом психології саме душу, з відзнакою в сприйнятті душі як матеріального й нематеріального явища в різних течіях.
Демокрит вважав душу матеріальною речовиною, що складається з атомів вогню, а явища духовного життя пояснював явищами фізичними.
Платон водночас вважав, що душа, на відміну від тіла, це піднесена, божественна субстанція, яка покликана цим тілом керувати. Однак, іноді тіло захоплює владу над душею, спокушаючись низинними бажаннями й насолодами. Платон зазначає, що душевне здоров’я важливіше фізичного самопочуття, тому про душу ми повинні піклуватися більш ретельно.
Аристотель, який вважається засновником психології як науки, у своєму трактаті «Про душу» розглядає її як речовину, а також дає таке визначення як «ентелехія» і пояснює це на такому прикладі: «якби око було живою істотою, зір був би її душею».
Тобто душа – це сутність живої істоти.
На першому, донауковому етапі розвитку психології, предметом її вивчення вважалася душа, що має відбиток і в назві науки. Пізніше вчені визначали свідомість як предмет психології, й одним із перших, хто підтримував таку думку, був французький філософ Рене Декарт. Рене вважав, що з дитинства людина сприймає багато неправдивої інформації, і щоби знайти істину, треба спочатку все піддати сумніву.
Після цього можна дійти висновку, що не існує ні земля, ні мир навколо нас, не існує нічого, крім самого сумніву.
Той, хто сумнівається – мислить, а хто мислить – існує.
Таким чином, перше, що знаходить у собі людина, це його свідомість. Тому завдання психології полягає у вивченні станів свідомості.
Вільгельм Вундт у 19 столітті створив першу у світі лабораторію для вивчення свідомості методом інтроспекції, і таким чином 1879 рік став роком народження наукової психології. Для вивчення свідомості Вундт і прихильники його поглядів використовували методи спостереження й самоспостереження.
Однак у 20 столітті американський психолог Джон Уотсон у своїй публікації заявив, що предмет психології потрібно переглянути, тому що психологія повинна вивчати не свідомість, а поведінку людини. Таким чином було покладено початок новому течії в психології – біхевіоризму.
У психології свідомість-це внутрішнє, а поведінка-зовнішнє відображення психічного життя людини.
Погляди біхевіористів теж були розкритиковані, адже на поведінку людини впливають соціальні норми. Загалом, існує велика кількість поглядів на предмет психології, і дискусії з цього приводу ведуться досі.
Серед популярних варіантів предмета психології також:
- пристосованість (функціоналізм);
- досвід суб’єкта (структуралізм);
- несвідоме (глибинна психологія, психоаналіз, аналітична та індивідуальна психологія);
- процеси сприйняття (гештальт-психологія) та інші.
Психологія 21 століття є мультипредметною, оскільки не має загальноприйнятого предмета вивчення.
PS – а незалежно від того, чи існує єдиний предмет психології, піклуватися про своє психологічне здоров’я потрібно неодмінно! Тому наші консультанти на зв’язку, щоби допомогти тобі в цьому. Пиши!
Авторка: пташка Настя
