Як піднятися з ліжка, якщо нічого не хочеться? Багато з нас стикаються з цим питанням, і зрозуміло чому. Ізоляція принесла нам не тільки багато нових турбот і дистанційку, а і стрес, тривожність, смуток і навіть трохи апатії.
Як і ти, ми теж зіткнулися з усім цим. Ми вчасно зрозуміли, що пора щось змінювати.
Сьогодні ми розповімо тобі про те, як можна допомогти собі і близьким, друзям і своїм однокласникам. Для цього необов’язково мати багато грошей або бути супер-впливовим. Головне – бажання допомогти.
Для початку важливо зрозуміти, чим саме ти можеш допомогти й що потрібно зараз іншим людям?
На ці питання нам відповіли Підлітки команди Teenergizer з Києва, Кременчука, Кривого Рогу, Черкас (Україна), Казані (Росія), Алма-Ати (Казахстан) і Бішкека (Киргизстан).
Цікаво? Гайда!
На початку, коли почався карантин, мені було складно, я був дуже напружений. Через час я відчув полегшення, тому що почав ділитися своїми переживаннями з близькими і друзями. Я почав стає спокійніше і сприймати все простіше і я зрозумів, що не один, що зараз усім нелегко.
Після, я почав ділитися всіма можливими способами підтримки з іншими хлопцями. Разом із командою Teenergizer ми зідзвонюємося з хлопцями, проводимо групи підтримки онлайн для підлітків, які живуть із ВІЛ, а ще я проводжу онлайн-тренінги про те, як не збожеволіти під час карантину в Zoom.
Хоча перед нами виникло зовсім незрозуміле майбутнє, зате навколо – зрозумілі люди. Якщо ми будемо разом, то легко все переживемо – у цьому і є суть нашої спільноти.
Даня, 22 роки, м. Київ
Я знаю, як складно деяким хлопцям опинитися в умовах карантину: вийти зі звичного графіка, опинитися далеко від суспільства й не бачитися з друзями і знайомими. Тому для мене дуже важливо допомагати хлопцям зайняти вільний час, який їм нікуди подіти, щоби не було простору для сумних думок. для цього я разом з іншими активістами проводжу онлайн-стажування для10 підлітківів. Навіть у новому форматі ми намагаємося втілити все, що задумали!
У соцмережах я викладаю багато корисної інформації, особливо про те, як зберегти своє здоров’я. А ще я організовую онлайн-зустрічі з 12 підлітками!
Юля, 17 років, м. Кривий Ріг
Для мене важливо підтримувати інших тому, що я не хочу втрачати ні з ким зв’язок на карантині. Зараз ми особливо потрібні один одному!
Хоч я й не можу бачитися з друзями й командою Teenergizer наживо, але це не заважає нам спілкуватися в Скайпі й підтримувати один одного.
Я допомагаю своїм друзям тим, що заспокоюю їх: ми листуємося в соціальних мережах, іноді телефонуємо. Багато хто вірить фейковим новинам. Через це вони відчувають себе тривожно. Тоді я намагаюся відвернути їх і перевести тему або ж послухати, про що вони турбуються. У таких ситуаціях я намагаюся «просвітити» їх у темі й перевіряю інформацію в достовірних джерелах, після чого обов’язково ділюся нею з ним.
А ще ми з командою Teenergizer готуємо пост соціальних мережах про те, чим зайнятися на карантині і як уникнути негативних думок. Уже скоро він з’явиться на сторінці нашої організації в Інстаграм!
Марія, 17 років, м. Черкаси
Я люблю допомагати тим, хто цього потребує. Мотивувати підлітків і підтримувати їх – важливо для мене, тому що я небайдужа до суспільства й до миру. Я говорю хлопцям, з нашої команди Teenergizer, що все буде добре!
Я впевнена, що карантин – привід зробити своє життя кращим. Це можливість знайти в собі нові таланти, згадати про свої хобі. Стільки всього! Можна вишивати або в’язати, наприклад.
Карина, 18 років, м. Миколаїв
Для мене важливо залишатися в гармонії із собою й тоді я здатна допомагати іншим хлопцям.
Я з хлопцями з Teenergizer організовую різнопланові освітні проєкти, щоби дати підліткам інформацію та інструменти для власного розвитку, а заодно ми об’єднуємося.
Все просто, ми даємо точну інформацію про Covid-19. Адже, коли ти володієш інформацією, то не переживаєш по дрібницях і бачиш всю картину цілком.
Кейт, 17 років, м. Кременчук
Я суджу по собі і знаю, що будучи підлітком важко, знайти собі заняття на карантині. Гуляти не можна, з батьками теж складно весь час перебувати разом, особливо якщо в родині відносини, м’яко скажемо – не дуже. А іноді починаються навіть конфлікти. Тому важливо підтримувати підлітків, щоби карантин не привів їх до якогось психозу.
Тому, ми в Teenergizer підтримуємо один одного через ZOOM, спілкуємося в чатах: разом обговорюємо наші новини і справи, проблеми, питання, які виникають у нових умовах.
Рома, 19 років, м. Алма-Ати
Зараз мені нелегко, я намагаюся розібратися в собі, а ще я намагаюся допомагати тим, хто цього потребує. Я прекрасно розумію, як люди можуть накрутити себе, тому важливо не стояти осторонь.
Я часто кажу у своїх соціальних мережах, що як би нам не хотілося погуляти, як би весна на вулиці не вабила своєю хорошою погодою, усім хлопцям важливо залишатися вдома.
Нам усе важливо пережити цей момент: постаратися зібрати всі сили й перетерпіти. Адже тільки тоді ситуація в майбутньому стане краще. Незважаючи на ізоляцію, я також намагаюся підтримати друзів: часто листуюся з ними, обговорюю карантин і ситуацію навколо, намагаюся їх заспокоїти й допомогти. У таку важку хвилину важливо залишатися поруч.
Діма, 22 років, м. Казань
Я розумію, що для мене дуже важливо, щоби не було паніки, тому, що коли всі істерять, нічого хорошого з цього не вийде. Я хочу щоби моє оточення залишалося здоровим.
Для цього я говорю зі своїми друзями, що не треба панікувати і важливо дотримуватися карантин, завжди надягаючи маску на вулиці.
Разом ми зможемо зупинити пандемію, але нам потрібно зробити це разом!
Прохор, 13 років, м. Бішкек
Я стала ініціаторкою того, щоби на сторінці Нового ритму ми писали більше статей і робили публікацію сподборками і стала
залучати інших хлопців. Також, у цю ми запускаємо онлайн ефіри в Instagram, які називаються «Некарантинні бесіди» тобто таким чином, я хочу змінити фокус підлітків від теми коронавірусу на питання фемінізму, екології та сексуального здоров’я. Також, ми проводимо щотижневі онлайн конференції з волонтерами та учасницями груп при Новому Ритмі.
Тобто, я намагаюся знайти альтернативні варіанти спілкування з підлітками.
Будучи різко соціально ізольованими, багато хто не підготовлений до цього і для мене важливо, щоби підлітки відчували, що відстань не заважає нам спілкуватися, ділитися різними новинами й читати пости один одного. Я роблю це, щоби на дистанції ніхто не відчував себе самотнім і це не призвело до незворотних наслідків. Також, кілька підлітків скоїли суїцид із початку карантину в Киргизстані, я не хочу, щоби це повторювалося.
Мадіна, 21 рік, м. Ош
Кожна з цих історій надихає. Сподіваємося, ти наш (ла) у цих історіях щось важливе для себе.
Пам’ятай, якщо ти відчуваєш, що тобі потрібна допомога, звернися до наших консультантів на сторінці «Консультації».
Для цього напиши в наш онлайн-чат і чекай відповіді протягом доби:)
