ВІЛ+ активістки з Киргизстану і Таджикистану поділилися своїми історіями про те, як Teenergizer допоміг їм подолати найскладніші періоди в житті, знайти друзів і досягати цілей.
Маліка,
Куляб, Таджикистан
“Коли 2015 року я дізналася про свій статус ВІЛ, – це стало найсильнішим ударом, який я важко переносила. Усі прекрасні мрії про майбутнє знакали, я не бачила жодних перспектив. Я перестала робити уроки, хоча до цього вчилася на відмінно, стала замкнутою, уникала своїх подружок, боялася, що вони дізнаються і перестануть зі мною спілкуватися.
Коли мене запросили в проєкт Тінерджайзер, я спочатку не хотіла йти, але після вмовлянь матері я все-таки пішла. Уже на самому початку нашої бесіди з Мадіброхімом і психологом Равшаном я відчула, що вони розуміють усі мої внутрішні переживання. Я стала брати участь в освітніх групах, що проводяться на базі філії, познайомилася з іншими дітьми, стала однією з активісток. З цього дня я почала знову мріяти про майбутнє, стала активно готуватися до вступу в коледж, про який мріяла в дитинстві.
Мрія збулася, і я вступила до коледжу міста Куляб. Зараз я є старостою групи та вчуся тільки на відмінно. Крім того, я стала проводити мінісесії серед старшокласників. Мені, по-перше, цікаво проводити ці тренінги, по-друге, це блага мета – проінформувати своїх однолітків про труднощі, з якими вони можуть стикатися у своєму житті і як вони можуть впоратися з ними.
Не хочу бути нескромною, але я стала одним із лідерів у нашій команді активістів, зуміла розкрити свій потенціал, і головне – можу бути корисною своєму народу. Ці слова можуть здатися пишномовними, але я відчуваю це і впевнена, що зможу досягти всіх поставлених перед собою цілей. За це я вдячна всій команді Тінерджайзер, які виконують благородну місію, відкривають можливість повірити в себе тим, хто опинився в такій ситуації як я”.
Нігора
Куляб, Таджикистан
Нігора дізналася про свій ВІЛ+ статус, коли навчалася у п’ятому класі. Спочатку вона особливо не звертала на це уваги, але починаючи з 8 класу почала все частіше думати про своє майбутнє і не бачила жодних перспектив. Вона боялася, щоб однокласники й подруги не дізналися про її статус. Часто Нігора опинялася в стресових ситуаціях, у неї траплялися нервові зриви, часто хворіла. Вона не бачила нічого хорошого в майбутньому, перестала мріяти про кохання, про створення сім’ї.
Коли її з мамою запросили на зустріч Тінерджайзер у місті Куляб, вона пішла з побоюванням через те, що там дізнаються про її хворобу. У перші дні вона не була активною в групах, які проводилися, весь час соромилася і боялася, що з неї сміятимуться. Але доброзичлива атмосфера в групах, ставлення Мадіброхіма і психолога Равшана позитивно позначилися на її стані. Вона стала брати активну участь у тренінгах, її внесли до списку тренерів-активістів.
Нігора спільно з іншими активістами провели вже понад 20 міні-тренінгів з питань ВІЛ серед старшокласників. У неї з’явилася впевненість у собі, вона стала готуватися до вступу в коледж, успішно склала випускні іспити в школі. Нігора зазначає, що це сталося завдяки колективу Тінера, а особливо директору Тахміні Хайдаровій, на яку хоче бути схожою в житті. Сьогодні вона впевнена в досягненні поставлених перед собою цілей.
Біназір, 17 років
Ош, Киргизстан
“Я познайомилася з Teenergizer 2 роки тому. Діор проводив нам сесію на тему “ВІЛ/СНІД” під час моєї участі в освітньому таборі. По закінченню табору я стала волонтеркою у ВІЧ-вечірці, де отримала величезний досвід у сфері логістики, дізналася багато про історію створення Teenergizer, про стигму та дискримінацію.
Після цього я стала стажеркою Teenergizer. Під час онлайн-сесій зрозуміла, що хочу продовжувати просувати права ВІЛ-інфікованих людей, розвіювати міфи про ВІЛ/СНІД. Протягом 2 місяців я стажувалася, і ось зараз я сама веду стажування для молоді міста Ош. Ми разом обираємо теми, які були б корисні та цікаві для них. Я відчуваю гордість за те, що стажисти стали більш відкритими, висловлюють свої почуття і розбираються в таких темах, як ВІЛ, ЗПСШ, гендерна рівність.
Teenergizer став початком мого шляху в активізмі. Я справді вдячна, що я на своєму місці, і хочу продовжувати працювати на розвиток молодого покоління”.
