К-поп — це популярна культура, що бере свій початок у Південній Кореї, і є великим та популярним фандомом не лише у цій країні, а й по всьому світу. К-поп охоплює безліч різноманітних стилів музики та танців, поки його виконавці, айдоли, справді надихають молодь. Окрім натхнення, к-поп культура дає можливість відчути себе частиною чогось великого, підняти настрій, слухаючи пісні улюбленої групи, відволіктися від проблем та труднощів, роздивляючись деталі кліпів та образів айдолів.
Попри те, що різноманітні культури, й к-поп в тому числі, часто сприймають не більше, аніж розвагою, а то й взагалі прирівнюють до дурниці, молодь ділиться, яку важливу роль для них це відіграє. К-поп для них означає набагато більше. Він допомагає їм краще розуміти себе та свої емоції, проживати їх. Окрім цього к-поп допомагає їм впоратися з труднощами, відшукати натхнення й мотивацію. У цій статті к-попери діляться, що ж саме для них означає ця культура, та який вплив вона має на їхнє життя:
“Ця культура для мене напевно найбільш означає пошук себе, бо коли дивишся на різні групи у тебе у всякому випадку формується свій смак у музиці тощо. Також не останнє місце для мене займає пошук натхнення та мотивації. До прикладу Воньон — це просто шикарна мотивація, яка допомагає мені розвиватися. Також я шукаю естетичне задоволення в кліпах та самих айдолах. З психологічної точки зору, якщо відділитися від тік-току та тих місць, де виходять конфлікти між фандомами різних, або ж однієї груп, то це мене заспокоює та мотивує.”
Воньон. Учасниця к-поп гурту IVE. Співачка, реперка, авторка пісень, ведуча, модель.
“Особисто у мене є один к-поп гурт за яким я стежу і надихаюся, щодо музики це одне, але самі емоції мені дарують саме дівчата, які стажувалися змалку і продовжують працювати. К-поп це не про народження із золотою ложкою в роті, це величезна праця, яку багато хто недооцінює”.
“К-поп мені допомагає хоча б трішки відволіктися та “розгрузитися”, так скажемо. Тобто, наприклад, мене можуть накривати емоції, можуть здавати нерви, особливо якщо я занадто сильно зосереджую свою увагу на цій тривозі, а к-поп (як пісні, так і будь-який інший контент, по типу відео на ють’юбі чи тік-токи) допомагають змістити увагу з того, що мене тривожить, на те, що викликає у мене радість, підіймає настрій тощо.
Якщо влаштувати собі караоке вдома, особливо якщо ми говоримо про пісні з рок-звучанням, то таким чином можна не тільки відволіктися, а й вивільнити емоції з себе. Мені це дуже допомагає з такою емоцією, як злість.
Мій улюблений гурт — Дрімкетчер. Обрала їх якраз через те, як звучить їхня музика, та який у них загальний концепт. В середині літа 2019 року у мене був момент, коли мене не задовольняла та музика, точніше ті гурти к-поп, котрі я слухала на той момент. Хотілося знайти щось таке, що я слухала з самого дитинства, тобто це рок, щось більш жорстке. Ну, і у мене є фіча на темні концепти, і на те, що треба у чомусь багато копатися, перш ніж до тебе дійде що саме коїться і про що тобі кажуть (загалом у ліриці кожної з груп треба копатися та думати що ж там таке). Я шукала таку групу ДВА МІСЯЦІ, до того, мені ють’юб видав кліп на одну з пісень дрімок (конкретно Piri), і це було тільки тоді, коли я дала собі день на відпочинок, і просто хотіла щось подивитися у ють’юбі.
У них є такі пісні, котрі мені дуже близькі за сенсом, і просто ті, котрі я можу увімкнути на повну гучність на кухні та прокричати, ніби я на їхньому концерті. Тобто та, це допомагає мені відчувати спорідненість, “виплеснути” емоції з себе, і мати яку-не-яку жуйку для мозку, розвивати навички аналізу (особливо коли ти займаєшся перекладом лірики, як я це роблю вже майже два місяці, ахахах).
Якщо кажемо за відволікання, то я буквально чіплялася за будь-який контент з ними у перші три-чотири місяці повномасштабного вторгнення. Їхні усмішки, жарти, їхній сміх, і, певна річ, пісні дрімок — це все допомагало хоча б трішечки розвантажитися після того, як я увесь день читала новини, а також тривожилася за свою родину та себе. В них на той момент, а конкретно в середині квітня, вийшов новий альбом з титульним треком Maison, і тоді був сильний резонанс з лірикою. Так, вона була загалом про глобальне потепління, та про те, як усім, по суті, начхати на проблеми з екологією та кліматом, але конкретно рядок “please someone fight for us” зачепила мене й в’їлася в мозок. Думаю, так відбулося з багатьма сомніями (так називається фандом цього гурту).”
Dreamcatcher. Гурт впізнаваний серед інших завдяки своєму рок-звучанню в основних треках, темними концертами та лірикою, що провокує роздуми.
“Для мене к-поп став дійсно важливим у моєму житті. Я почала його слухати коли мені було 14 і під час прослуховування пісень моїх улюблених гуртів, я дійсно відволікалась від всіх проблем і розслаблялася. Ба більше, к-поп надихнув мене повернутись до танців і музики, я почала відчувати кайф від того, що роблю. Хоч зараз я і не слухаю к-поп так часто, як раніше, але він залишив великий слід в моєму житті, за який я вдячна.”
“К-поп приходить у ваше життя тоді, коли ви цього потребуєте.
Коли бачу такі коментарі під сумними відео від стенів різних груп розумію, що я не одна. Хочу поділитися своєю історією.
Взагалі моє знайомство з к-попом було доволі дивне та не у найкращий період життя. Осінь 2022, мій моральний стан десь на 4 з 10, і було відчуття, що з кожним днем він тільки погіршувався. Саме у той період були планові відключення світла і я часто зідзвонювалася з однією знайомою, бо друзів у мене не було. Ми могли говорити по телефону більше ніж 3 години, бо все одно робити у темряві було нічого. Тоді якось вона розповіла про цей жанр та групу Stray Kids, яка їй дуже сподобалася. Я ж не розуміла що у них такого особливого. Через це ми почали сваритися і я навіть думала перестати спілкуватися з нею. Проте не могла, бо спілкування з нею було мабуть єдиною радістю у житті, тому аби у нас були спільні теми для обговорення я вирішила почати все ж розбиратися у цьому всьому.
Через деякий час мене зацікавила не тільки ця група, а й жанр у цілому. На фоні постійних сварок з батьками та нестерпним відчуттям самотності їх музика була порятунком. Я почала постійно дивитися влоги, ефіри, фото та відео, а також щодня читати новини у фандомі. Все це мене запокоювало та блокувало негативні думки і емоції.
Це був інший світ.
Тільки мій. У якому для мене не було проблем та негараздів. Лишень їхня посмішка могла підвищити настрій на увесь день. Тоді це дуже допомагало і я почувалася набагато краще, однак в один момент увесь світ наче повернувся проти мене. Вдень я ще якось трималася, але вночі всі мої емоції виходили назовні. На додачу я сама добивала себе сумними піснями (особливо скзів). Я відчувала наче таку собі підтрмку, а ще мені подобалося відчуття коли сльози скатувалися по щокам. Я заплуталася у собі. Уночі я намагалася знайти себе справжню, згадувала, що про мене говорили знайомі раніше, та якою я знала себе тоді. Безуспішно. Ставало дедалі гірше. Тоді я почала відкривати для себе нові групи та пісні. Просто обирала рандомний к-поп плейлист і слухала поки робила уроки, це допомагало сконцентруватися, набагато швидше і з задоволенням закінчувати роботу, маленька радість що розбавляла однаково сірі дні.
7 січня 2023 року. У той вечір я нанесла собі перші порізи. Мені було спокійно як ніколи, навіть настрій піднявся. Мене це лякало, але цей спосіб був єдиним дійсним протягом кількох місяців, бо музика та інше вже не допомагало. І хто знає скільки б все це ще продовжувалося якби в один прекрасний день я не дізналася про кімнату Чана. Думаю майже всі стей знають що це.
Це були дуже комфортні ефіри від лідера групи. На них була така особлива атмосфера. Гадки не маю, як пояснити це тим хто не у фандомі. На цих ефірах він підтримував, давав поради і у кінці обов’язково bіg hug. Мене знайшов шматочок одного з таких ефірів, ось цитата:
“Please just don’t hurt yourself”
Далі було щось по типу:
“I believe you can do it, you are strong and I am always here to support you”
У мене потекли сльози, це змусило мене осмислити що я взагалі роблю. Я протрималася так десь може від сили тиждень, мене лякали мої думки. Все дойшло до того, що я шукала для себе способи самогубства. Я намагалася згадати ті його слова і зупинити себе, але не хотіла цього. Життя втратило сенс. Далі мене знаходить історія з скандалом мого біаса Хьонджина, коли йому довелося призупинити діяльність у групі через хибні обвинувачення. Він мене надихає знайти сенс жити. Я розумію що треба витягати себе самостійно. Я вирішила жити заради них. Жити, щоб бути щасливою. Вчитися, розвиватися та зробити все можливе і неможливе щоб потрапити на їхній концерт або фансайн аби подякувати. Я дуже любила дивитися на їхні хореографії, неймовірний синхрон, відчуття музики і body control.
Я зрозуміла, що давно хотіла танцювати. Це був початок довго шляху до тієї людини якою я є зараз. К-поп для мене не просто музика. Це нагадування чому я досі тут і навіщо. Це підтримка. Навушники – my safe place. Це щире захоплення та мотивація. А також натхнення. Зараз я у каверденс команді і це, мабуть, найкраще моє рішення у житті.
Тепер це частина мене. У мене є друзі та дівчина і я щаслива. К-поп для кожного щось своє, особливе, не просто “дитячі пісеньки” та купа інших стереотипів. У піснях та кліпах є сенс, і кожен бачить його по різному. Альбоми, картки та інший стаф не пуста трата грошей. Естетичне задоволення, так само мотивація та захоплення. І намагання відчути присутність айдола чи групи, підтримку або просто спокій. Ну і звісно якісь приколи з іграшками це база.
Смаки та інтереси у всіх різні, тож не має сенсу хейтити людину за те що їй подобається к-поп, можливо, для неї це щось більше ніж просто музика. “
Авторка: Деркач Поліна
