Мені соромно за моє тіло. Що робити? Відповідь на це питання — з дитинства. Все, що ми вбираємо в себе в цей період, може вплинути на нас у дорослому житті.
Сором буває токсичним і корисним. Почуття сорому допомагає нам існувати в суспільстві, де є закон, мораль, етика. Воно може бути корисним у ситуаціях, коли ми потребуємо мотивації для зміни поведінки або для уникнення соціальної небезпеки. Але воно також має такі наслідки як: низька самооцінка, уникнення контактів, страх висловлювати власні думки та ін.
У дітей сором виникає як наслідок ігнорування її потреби у прийнятті.
Наприклад, коли дитині відмовляють в обіймах або ніжності. Також якщо змалечку дитина відчуває відсутність сексуальності між батьками або навіть стидається виражати будь-які теплі емоції, то в майбутньому це може виглядати для неї як щось незвичне.
Сексуальність — це, звісно, не про секс перед дитиною, а про обійми, ніжність та взаємне прийняття. Якщо цього немає, то у дитини може виникнути сором до власного тіла.
Звідки зʼявляються комплекси?
Спочатку ми приймаємо інформацію про себе, своє тіло і здібності відбатьків, близьких родичів. Потім — від вихователів у садках, вчителів та однолітків. Якщо ця інформація негативна – звісно, ми думатимемо, що з нами щось не так.
Ми соромимося свого тіла зазвичай через те, що маємо відчуття, ніби воно не відповідає якимось стандартам або нормам, які часто навʼязуються суспільством або медіа.
Якщо всередині вже є здорові установки й людина вважає своє тіло достатньо хорошим, на неї не матимуть впливу думка оточуючих чи пости в соціальних мережах.
Якщо ж людина має проблеми з прийняттям себе, мас-медіа та критика зі сторони може лише посилити почуття сорому.
Шлях до себе — довгий та непростий. Проте ми завжди готові підтримати тебе на ньому. Якщо ти потребуєш підтримки, напиши консультантам на нашому сайті!
