Ви не раз чули про термін «gap year», але що це значить і як цей досвід може змінити або покращити життя? Навіщо його брати та чому він набирає популярність?
Про це розповість Аніта, яка вирішила взяти gap year після закінчення бакалаврату.
Gap year – це академічна відпустка на рік, яку беруть після закінчення школи або університету або в будь-який інший зручний момент, що допомагає визначитися зі своїм подальшим розвитком або пошуком сфери, яка може зацікавити.
Матеріал підготувала активістка Teenergizer Ріна (Подзирей Катерина).
Як ти прийшла до рішення взяти gap year?
Останнє літо в ролі студентки бакалаврату УКУ (Український католицький університет) було дуже насиченим. На червень припав державний іспит, захист диплома, підготовка до випускного, останнє виселення з Колегіуму… Після завершення, емоційна частина мене хотіла тільки одного – зупинитись і відновити сили перед наступним навчальним етапом. Але раціональна – мʼяко нагадувала, скільки в моїй сфері потрібно навчатись, щоб бути компетентною і впевненою у своїх знаннях.
Мені стало легше від думки: “Якщо вступлю – буду вчитись далі, якщо ні – візьму час на відновлення”.
В Україні є декілька
вищих навчальних закладів, які мені імпонують. Цікаву для себе магістратуру я знайшла лише у двох. В один поступила, в інший ні, і мій ідеальний план компромісу розвалився. Я знову опинилась на роздоріжжі вибору. Кінець серпня був часом роздумів, пошуку “за” і “проти”, комунікацій зі студентами обраних університетів… Зрештою, зупинилась на варіанті, який об’єднує і відпочинок, і навчання, і практичний досвід, і моє улюблене місто студентства.
Пам’ятаю, що багато віри в себе мені тоді дала моя сім’я, яка вкотре підтримала будь-яке моє рішення.
Це викликало відчуття як відповідальності, так і впевненості та легкості.
Як на тебе ментально повпливав цей період?
Якщо минулого року я щодня ходила на пари, то зараз щодня ходжу на роботу, тому не можу сказати, що у вересні не знала за що взятись чи взагалі випала з життя. Воно просто стало іншим.
Під час навчання на бакалавраті я багато «споживала», зараз багато «віддаю». Якщо подумати, ми щодня робимо вибір, більший чи менший, але доводиться визначати пріоритети.
Вік, в якому ми з друзями зараз перебуваємо, – час постійних змін, рефлексій, пошуку себе та становлення в цілому. В моїй уяві, життя – це велика взаємопов’язана система (як коренева у дерева). В процесі все виглядає так запутано, стільки роздоріж, стільки викликів. Але якщо поглянути зверху – всі ці дороги насправді рано чи пізно з’єднаються і приведуть до єдиної мети.
Мій gap year – це один із таких “коренів” життєвого шляху, що принесе мені досвід, мудрість, нові цілі та пізнання себе.
Зараз gap year набирає все більшої популярності. Як ти вважаєш, чи має його брати більше людей?
Питання настільки комплексне, наскільки індивідуальною є на нього відповідь. Я точно не наважусь взяти на себе відповідальність за “більшість”. Єдина порада – опирайтесь лише на власні відчуття.
Мій шлях навчання є і буде тривалим, тому паузи, в яких я змінюю фокус уваги для мене є дуже ресурсними. Під час бакалаврату це були мініподорожі в інші міста, в гори, додому тощо.
Зараз до цього додалися нові види діяльності та інший формат навчання.
Користь таких пауз є в тому, що в якийсь момент ти відчуваєш, що “скучив” за своєю діяльністю і хочеш знову до неї повернутись. Це органічний сигнал того, що резервуар ресурсу знову відновлено.
З іншого боку, якщо бажання знову взятись за справу ніяк не приходить, скільки б ви не відпочивали – це класне поле для рефлексій чи потрібно взагалі в цю сферу повертатися.
На твою думку, що дає цей досвід?
Мій шлях gap year-у тільки розпочався. Важко підсумувати наперед всі його переваги та недоліки. В статусі студентки основний фокус був на навчанні і УКУ загалом. Хоч університет не забирав аж так багато часу, але я в певному розумінні застрягла у звичній і комфортній рутині. Зараз ця рутина змінилась, додалася робота та чимало інших зон відповідальності.
Це драйвить, життя відчувається більш наповненим. Новизна, як сніжний ком, дає ще більше бажання змінюватись та пробувати. Звичайно, згодом і такий стиль життя стане вже звичним, але хто заважатиме знову щось змінити.
Як ти думаєш, що найкраще зробити протягом gap year?
Порада моїх батьків – під час gap year-у зроби те, чого найменше від себе очікуєш. Від себе доповню – можна робити що завгодно, що здаватиметься “корисним”. Подорожі, волонтерство, робота, хобі тощо. Варіантів безліч. Важливо знайти й зберегти баланс між якісним проведенням часу та накопиченням ресурсу перед наступним життєвим етапом. Бо все ж відновлення – одна з суттєвих складових такого досвіду.
Мої ‘три кити’ були: отримання практичного досвіду, отримання життєвого досвіду і отримання додаткових знань у сфері психології.
Таке чітке розуміння дозволило сформувати для себе вектор і не розгубитися.
Разом з цим я часто зустрічаюся з друзями, граю на барабанах, знімаю відео, вечорами обираю квитки в оперний чи органний, готую нові для себе страви. Впевнена, що за декілька місяців цей список як мінімум подвоїться, бо я напевно не зупинюсь, поки не спробую все цікаве.
Що б ти порадила собі, обернувшись назад, приймаючи це рішення?
Довіряти собі. Завжди й у всьому. А ще – не боятись пробувати, не будувати очікувань, змінювати й змінюватись.
Якщо відмотати роки назад, ви зустрінете Аніту, яка вчилась в одній з кращих шкіл міста, а потім, після 9 класу, вирішила спробувати себе в юриспруденції. На другому курсі юридичного коледжу забрала документи і не зовсім плановано, вступила в УКУ на «Соціальну роботу». Провчившись рік на цій спеціальності, склала академрізницю і другий навчальний рік розпочала вже як студентка психології. Звучить насичено, і повірте – так воно і було.
Так я навчилась шукати себе і не боятись залишати те, що не до душі. Я знаю, що теперішній досвід в далекій перспективі також буде відправною точкою якихось із досягнень, тому все, що хочу сказати і собі, і вам: “У тебе все вийде, продовжуй рухатись у своєму темпі”.
