Ми всі через щось проходимо. Хвилюємося, ламаємося, збираємось докупи знову. Іноді просто потрібно, щоб хтось почув. Разом з Українською Студентською Лігою ми запускаємо серію історій — від студентів і для студентів.
Про те, що насправді відбувається всередині: тривоги, що не зникають після пар, страх перед майбутнім нові міста, де почуваєшся чужим, теплі дзвінки додому, що рятують і сили — які знаходиш, коли вже думав, що все.
Катерина Гавриш
ЛНУ ім. І. Франка
112 (Статистичний аналіз даних)
м. Черкаси
Чи хвилюють тебе оцінки, екзамени, курсові? Як ти справляєшся з переживаннями?
Чесно кажучи я не сильно переживаю за оцінки чи щось таке, адже знайшла те, чим хочу займатися у житті, однак перші роки навчання дійсно переймалася та докладала максимум зусиль щоб усе закривати на гарні бали
Опиши декількома словами свої студентські роки (або які асоціації у тебе виникають з ними)
Насичені та неповторні! Це слово описує найкраще, адже дуже багато всього за ці роки було чого більше ніколи не буде. Починаючи першою сесією закінчуючи подіями, які ніколи не будуть такими ж один в один
Як ти знаходиш комфорт і підтримку, коли поруч немає близьких?
Як би то не звучало, але найкраща підтримку ти даєш собі сама і вже після цього шукаєш підтримку у родині та друзях
Микита Кучеров
ХНУ ім. В.Н. Каразіна
281 (Публічне управління та адміністрування)
м. Харків
Чи хвилюють тебе оцінки, екзамени, курсові? Як ти справляєшся з переживаннями?
Не так як в школі) В університеті стає зрозумілим, що важливіші ті знання, які ти отримаєш, ніж оцінка, яку ти отримаєш. Певне хвилювання завжди лишається, але особисто мені не дуже складно з ним впоратися
Як ти знаходиш комфорт і підтримку, коли поруч немає близьких?
Я згадую те, чого вже досяг, намагаюсь пригадати той досвід, який я отримав, і через що мені довелося пройти, щоб опинитися там, де я є. Це нагадує мені, що я маю достатньо сил для того, щоб впоратися з усіма труднощами
Коли ти востаннє відчував справжню підтримку? Від кого вона була?
Це була підтримка від моєї родини) Це те місце, де я можу почуватися у безпеці, бути почутим і отримати тепло та сили рухатися далі
Ангеліна Масалаб
Вінницький національний технічний університет
192 (Будівництво та цивільна інженерія)
м. Харків
З якими переживаннями чи труднощами ти стикаєшся зараз?
На данному етапі, труднощі це, звісно, курсові, дипломні роботи, але більш глобальними переживаннями є думки про життя після університету – чи буду я працювати за спеціальністю, чи зможу знайти себе в цій галузі, чи не дарма я обрала саме цей напрямок освіти саме в цьому ВНЗ
Опиши декількома словами свої студентські роки (або які асоціації у тебе виникають з ними)
Все усюди і одразу – це мабуть як про зміни в житті, так і про мене загалом – купа нових людей, проєктів, емоцій, та можливостей, на які я завжди (майже) казала так, і це було вірним рішенням)
Якщо ти з іншого міста, в якому навчаєшся, чи складно тобі бути далеко від родини — наприклад, у гуртожитку або на новому місці?
Ми з родиною переїхали в інше місто разом, через повномасштабне, тобто процес асиміляції проходили разом)
Якихось додаткових складнощів (окрім орієнтування по місту😁) не було, бо на 1 курсі всі всі новенькі, багато хто з інших населених пунктів, тож перешкод для знайомства не було – навіть навпаки, я постійно розповідаю щось про рідне місто, і це + тема для розмов.
Данило Щоголь
КНУ ім. Т. Шевченка 231 (Соціальна робота)
с. Дарʼївка, Херсонська область
Опиши декількома словами свої студентські роки (або які асоціації у тебе виникають з ними)
Спільнота, розвиток, наснаження. Я точно з впевненістю можу сказати, що свій Бакалаврат я прожив на повну, наскільки це можливо було. Так, повномасштабне вторгнення внесло свої корективи — як до життя, так і до студентського руху. Проте гнучкість та адаптивність — дії якості, котрі допомагають налаштуватись на новий формат життя.
Чи хвилюють тебе оцінки, екзамени, курсові? Як ти справляєшся з переживаннями?
Я б не сказав. Для мене поняття університету — в цілому це більше про формування світогляду і відповідного набору компетенцій. Оцінки — це лише субʼєктивний погляд на те, чи «засвоюєш» чи ні. Що залишається в «сухому залишку» — ось це для мене найважливіше.
Як ти знаходиш комфорт і підтримку, коли поруч немає близьких?
В мене є список зі 100 речей, котрі наснажують мене і дають ресурс. Мене стабілізують музика і спорт. Гарно поспівати чи провести пару годин у спортзалі — гарне рішення для мене, щоб стабілізувати стан.
Аделіна Дьякова
НТУ «Дніпровська політехніка»
035.041 (Германські мови та літератури)
м. Дніпро
Якщо ти не в рідному місті, чи важко бути далеко від родини?
Я навчаюся у рідному місті – у Дніпрі. Колись думала про переїзд до Києва, але повномасштабне вторгнення змінило мої плани.
Я залишилася вдома і не шкодую – саме тут моє місце зараз. Проте я часто буваю у відрядженнях по Україні або за кордоном. Найважче – залишати рідних у небезпеці, знаючи, що сама перебуваю в більш захищеному середовищі. Це внутрішній конфлікт: ти ніби й у безпеці, але серце завжди з тими, хто вдома.
Твої думки про майбутнє після навчання?
Майбутнє – це простір, у якому поки багато невідомого. І так, мені трохи тривожно. Але це не страх, я б сказала – цікавість: “Що буде далі?”.
Я почала працювати ще у 17 років, за місяць до вступу в університет. Вже змінила два місця роботи, а зараз працюю на себе. Це дало мені розуміння: я зможу. Навички, які я здобула, допоможуть мені знайти своє місце, навіть у непередбачених обставинах. Я не боюся пошуку – я вірю, що все буде гуд)
Коли ти востаннє відчувала справжню підтримку? Від кого вона була?
Я відчуваю її завжди – у словах і діях моєї родини. Вони завжди поруч. Їхня віра в мене – це як фундамент.
Також, мої друзі готові мене завжди підтримати. За ці роки я зрозуміла, що жодні досягнення чи посади не можна порівняти з підтримкою та вірою людей. Я рада мати таких однодумців поруч із собою.
Софія Колодрівська
ЧНУ ім. Ю. Федьковича
191 (Архітектура та містобудування)
с. Ржавинці, Чернівецька область
Якщо ти з іншого міста, в якому навчаєшся, чи складно тобі бути далеко від родини — наприклад, у гуртожитку або на новому місці?
Навчаюсь та живу в гуртожитку за 40 км від дому та сім’ї відстань невелика, але це не означає, що не сумую за рідними тому, регулярно (за можливості) на вихідних їжджу додому
З якими переживаннями чи труднощами ти стикаєшся зараз?
Якщо в межах універу та навчання, то:
– диплом
– нововведення щодо вступу на магістратуру
– тривожні думки щодо ЄВІ та ЄФВВ
Чи хвилює тебе, що буде після завершення навчання? Як ти ставишся до пошуку роботи: лякає, надихає чи ще не думав/ла про це?
Більше хвилює те, а як далі бути без студентської атмосфери, адже настільки рідним стало це все щодо роботи – вже працюю і потрапила сюди завдяки ж студентській активності, участі у воркшопах, організації подій тощо. Тому, круто не боятись, ризикувати та брати участь у різних подіях, тому що саме це сприяє тому, аби круто зарекомендувати себе.
Максим Дряпа
Запорізький національний університет
061 (Журналістика)
м. Запоріжжя
Опиши декількома словами свої студентські роки (або які асоціації у тебе виникають з ними)
Я завершую перший курс) Для мене цей навчальний рік став відкриттям студентства. Я вражений, скільки усього змінилось за рік: нові стіни, структура, викладачі, студенти замість учнів, фахові дисципліни замість уроків, доєднання до осередку УСЛ у м. Запоріжжя))).
Оскільки навчаюсь на журналіста, моє студентство розпочалось з дискусій на теми, що мені близькі та цікаві. Багато спілкування, інтерв’ю, опрацювання тем. Я – не я без запашної випічки
у найближчій пекарні 🤌❤️ – 🥐
Чи хвилює тебе, що буде після завершення навчання? Як ти ставишся до пошуку роботи: лякає, надихає чи ще не думав про це?
Маю розбіжність у поглядах загалом щодо будування майбутнього, бо поки маю уявлення про життя таким графіком:
я — школа — університет — (щоооооось незрозуміле що) — успіх.
Відповідальність за власний вибір кар’єрного шляху стає все більш кричущою темою для мене… Норм чи стрьом 👀 ???
Коли ти востаннє відчував справжню підтримку? Від кого вона була?
Я у команді тих, хто творить і розвиває потужний молодіжний проєкт щодо молодіжної політики в Запоріжжі. І саме від команди цього проєкту я відчуваю справжню підтримку — не формальну, не на словах, а реальну, щиру. Це люди, з якими натхненно працювати, не страшно помилятись, шукати рішення й аналізувати помилки. З ними я почуваюся впевненим у своїх кроках, знаю, що поруч — ті, хто підтримає 🫂, підкаже, підбадьорить. Бути частиною цієї команди — це не просто досвід. Це — натхнення. Вдячний їм …
Дарина Кічко
Сумський державний університет
073 (Менеджмент)
м. Суми
Як ти знаходиш комфорт і підтримку, коли поруч немає близьких?
Музика, ходьба пішки по декілька км, люблю гуляти на самоті більше ніж в компанії.
Чи хвилює тебе, що буде після завершення навчання? Як ти ставишся до пошуку роботи: лякає, надихає чи ще не думала про це?
Я думаю що її знайду через свою проактивність зараз, як накопичувальний ресурс громадський активізм.
Коли востаннє ти відчувала справжню підтримку? Від кого вона була?
Ліпша подруга завжди 24/7.
Роксолана Петришин
Національний університет “Львівська політехніка”
191 (Архітектура та містобудування)
м. Львів (народилась у Римі)
Чи хвилюють тебе оцінки, екзамени, курсові? Як ти справляєшся з переживаннями?
Хвилюють, бо вчусь на архітектора і не легке навчання маю, але просто намагаюсь викручуватись зі ситуацій і заставляти себе вчитись у вільний час (хоч не завжди виходить).
Як ти знаходиш комфорт і підтримку, коли поруч немає близьких?
Ну мабуть шукаю підтримку в самій собі, а також завжди є близькі з якими можна зв’язатись через соцмережі, або інколи музика помагає. Та і коли немає то не завжди значить що дискомфорт, інколи і одній добре.
Чи хвилює тебе, що буде після завершення навчання? Як ти ставишся до пошуку роботи: лякає, надихає чи ще не думала про це?
Ну не дуже лякає чи знайду роботу, бо варіантів і можливостей куди піти є багато, але я би вже під час навчання йшла на роботу по своїй професії, щоб підтягувати практику, єдине що лякає це те, що час весь буде йти на роботу, а хочеться ще трохи подурачитись і подвіжувати.
Ми хочемо, щоб ти знав (ла): це нормально — не справлятись. це нормально — просити про допомогу. І це точно нормально – говорити про себе. Якщо тобі вже зараз хочеться виговоритись – безкоштовні консультації від молодих психологів поруч.
