Алгоритми соцмереж формуються так, щоб нам здавалося, ніби контент у стрічці з’являється випадково. Насправді кожна рекомендація — це результат безперервного аналізу наших мікрореакцій. Соцмережі не лише знають, що ми лайкаємо або коментуємо. Вони спостерігають, як саме ми це робимо: скільки секунд ми дивилися відео, чи відкрили профіль автора, повернулися до ролика вдруге, перечитали підпис, зависли в коментарях. Навіть короткі паузи між свайпами можуть стати сигналом про наш емоційний стан.
На перший погляд це зручно: стрічка налаштовується під наші інтереси і здається “особистою”. Але разом із цим алгоритми мають властивість посилювати те, що ми відчуваємо. Якщо людина переживає тривогу, розгубленість або внутрішнє напруження — платформа підкидатиме все більше контенту, що відгукується саме цим переживанням. Не тому, що вона хоче нашого погіршення, а тому що сильні емоції утримують користувача довше.
І от, якщо тебе, наприклад, хвилює здоров’я, TikTok може перетворити твою стрічку на нескінченний потік “історій людей, які запізно дізналися про діагноз” або роликів з описом симптомів. Якщо ти відчуваєш самотність або смуток — соціальна мережа запропонує тобі відео зі схожим настроєм, ніби підсилюючи внутрішній стан. Якщо ти переживаєш складні стосунки — стрічка заповниться контентом про токсичність і зради.
Так створюється ефект спотвореного дзеркала: здається, що світ навколо складається з того, про що ми хвилюємося найбільше. Але це не об’єктивна реальність — це інформаційний простір, який алгоритм підлаштував під наші емоції.
У цьому стані психіка може почати жити в постійній напрузі, навіть коли зовнішніх причин для хвилювання немає. Тіло запам’ятовує тривогу як «нормальний фон», і людині починає здаватися, що це просто її характер.
Рівна консультантка Рибальченко Софія:
Так непомітно формується середовище, де здається, що навколо одні проблеми і загрози.
Психіка сприймає це як постійний сигнал небезпеки, і навіть коли все спокійно, тіло живе у напрузі. З часом людина звикає до цього стану, ніби тривога стала частиною її характеру.
Але вплив можна змінити: якщо частіше обирати спокійний, теплий або надихаючий контент, мозок отримує сигнали безпеки, і поступово повертається відчуття рівноваги. Алгоритми лише віддзеркалюють наші дії, тому те, що ми обираємо переглядати, напряму формує наш емоційний стан.
Стрічка — це не просто інструмент розваги. Вона стає середовищем, в якому перебуває наша психіка щодня. І якщо в цьому середовищі забагато тривоги, драматичних історій, обурення або страху, ми починаємо жити в такому самому внутрішньому світі.
Добра новина в тому, що алгоритм можна «перевиховати».
Ми можемо свідомо не затримуватися на тривожному контенті, лайкати і зберігати те, що заспокоює, надихає або навчає, обирати авторів, після яких залишається тепле відчуття, а не виснаження. Алгоритми реагують дуже швидко. Вже через кілька днів стрічка змінюється — і разом із нею змінюється те, що ми відчуваємо.
