Останні роки соціальні мережі стали одним із головних джерел інформації про психічне здоров’я. Короткі відео, особисті історії блогерів, «5 ознак РДУГ», «як зрозуміти, що у вас депресія», онлайн-тести на тривожність або біполярний розлад — усе це активно циркулює в TikTok, Reels та Shorts. Для багатьох людей саме ці формати стають першою точкою контакту з темою психіатрії. Проблема не в тому, що люди почали цікавитися ментальним здоров’ям, а в ілюзії, яку створюють алгоритми: нібито зрозуміти себе можна за допомогою чеклиста з відео.
Більшість таких роликів експлуатують нашу схильність бачити себе в загальних описах. Це відомий психологічний феномен — ефект Барнума. Коли блогер говорить про труднощі з концентрацією або перепади настрою, він описує стани, через які проходить майже кожна людина в умовах сучасного стресу. Проте в контексті «психіатричного контенту» ці звичайні реакції психіки на перевантаження раптом починають сприйматися як симптоми серйозного розладу. Ми мимоволі приміряємо на себе клінічний ярлик просто тому, що опис видався нам занадто влучним.
Як алгоритм підсилює ілюзію діагнозу
Ситуацію погіршує те, як працюють алгоритми соцмереж. Варто один раз затриматися на відео про біполярний розлад, і ваша стрічка перетвориться на суцільну «психіатричну лікарню». Це створює викривлене відчуття норми: здається, що навколо немає здорових людей, а кожен розлад — це не хвороба, а своєрідна частина ідентичності чи навіть модний аксесуар. У такій інформаційній бульбашці межа між звичайною втомою та клінічним станом стирається остаточно.
Психічні симптоми не є специфічними
Головна небезпека TikTok-діагностики полягає в тому, що вона ігнорує складність людського організму. Симптоми, які блогери видають за ознаки психічних розладів, часто є неспецифічними. Це означає, що за апатією чи неможливістю зосередитися може ховатися будь-що: від дефіциту вітамінів та проблем із щитоподібною залозою до хронічного недосипу. Справжня діагностика в кабінеті лікаря — це тривалий процес, який включає виключення фізичних хвороб, аналіз динаміки стану протягом місяців та глибоке інтерв’ю. Жодне відео, яким би переконливим воно не було, не замінить клінічного погляду спеціаліста.
Діагностика
Більше того, самодіагностика через соцмережі часто веде до небезпечних наслідків. Замість того щоб звернутися до лікаря, людина починає «лікувати» себе за порадами з коментарів, купуючи сумнівні БАДи або навіть рецептурні препарати. Це не лише відкладає реальне вирішення проблеми, а й може серйозно зашкодити здоров’ю. Крім того, масова «самодіагностика» призводить до знецінення досвіду тих людей, які справді живуть із важкими діагнозами та потребують серйозного лікування, а не просто співчутливих переглядів у мережі.
Звісно, соцмережі можуть бути корисними як перший крок до усвідомлення: «зі мною щось відбувається, і це не ок». Але цей крок має бути лише початком шляху до професійної допомоги. Важливо пам’ятати, що ви — набагато складніші за будь-який алгоритм, а ваше психічне здоров’я заслуговує на глибший підхід, ніж перегляд 60-секундного відео. Справжнє піклування про себе починається там, де ви закриваєте додаток і звертаєтеся до доказового фахівця.
