Наприкінці березня команда підлітків приїде до Івано-Франківська, щоби вивчити тему ненасильства та світу за допомогою мистецтва та медіа. Відео-табір «STOP HATE» – це новий проєкт «Агентства вільного розвитку». Реалізовуючи проєкти на різні теми, ця українська організація створює простір для культурного й соціального розвитку й допомагає підліткам вивчати себе.
Проєкт «STOP HATE» створюється «Агентством вільного розвитку» з метою популяризувати тему миротворчості та ненасильства в українському суспільстві. Учасники табору протягом чотирьох днів вивчатимуть методи ненасильницької діяльності та створять власні відео-роботи про важливість світу. В освітньому та творчому процесі підліткам допомагатимуть експерти у сфері ненасильства та кінематографу. Організатори покривають витрати на проживання, харчування й навіть екскурсії містом.
Якщо тобі 12-18 років і тебе зацікавила ідея табору «STOP HATE», внеси свою контактну інформацію в просту аплікаційну форму, а також розкажи про свій досвід і мотивацію. Крім цього, тобі потрібно придумати свіжу ідею для короткого (до 3-х хвилин) соціального відео, які ти знімеш під час проєкту. Твій майбутній ролик повинен стати медіа-продуктом, який зможе якісно розповсюджити миротворчі ідеї в соціальних мережах і на інших онлайн ресурсах. Дай своїй фантазії час політати, а потім опиши свою концепцію відео в тій же аплікаційній формі. У тебе є можливість відправити анкету тільки до 8 березня, тому поквапся!
Якщо тобі цікаво стежити за розвитком «Агентство вільного розвитку», обов’язково підписуйся на акаунти в Facebook і ВКонтакте. Команда організаторів із нетерпінням чекає твоїх заявок на свої майбутні тренінги і програми обміну. А зараз ти можеш дізнатися більше про ініціативи «Агентства », прочитавши історію учасниці одного з молодіжних проєктів і тепер активістки організації.
У липні 2016 року NGO Agency for Free Development (або «Агентство вільного розвитку») здійснила мою мрію: мене запросили стати учасницею їхньої програми обміну за підтримки легендарної Еразмус +. У серпні, подолавши кілька станцій метро з валізою за спиною, я приїхала на першу частину українсько-німецького молодіжного проєкту «Хто ці люди», щоби в унікальному мультикультурному середовищі вивчити питання вимушених переселенців.
Мій захват від проєкту посилювався з кожним новим етапом програми: відмінні умови проживання, насичені тренінги, цікава програма відпочинку (екскурсії по раритетах Києва щовечора!). 30 мотивованих учасників та учасниць із різних частин України та Німеччини, з абсолютно різними історіями та поглядами. Нуль абстрактних порад, але зате тонна фактів про питання вимушених переселенців і корисні рекомендації від змін проєкту.
Для мене особливо важливо те, що я виросла як журналістка. Адже головною метою проєкту було передати проблему переселенців в Україні через історію однієї людини за допомогою журналістики. Поділившись на команди, ми почали працювати над мультимедійними історіями про людей, які були змушені переїхати зі Сходу або Криму й робити свої перші кроки в Києві. Використовуючи навички, які ми отримали на медіа воркшопах, разом із командою ми створили повноцінну публікацію. Власними руками й розумом ми готували концепт публікації, брали інтерв’ю в нашого персонажа, писали текст, фотографували і знімали відео на якісну техніку, яку нам надали організатори. Під керівництвом нашої менторки, ми склали всі матеріали в конструкторі Тільда, з яким, до речі, працювали вперше. Крім своєї першої мультимедійної історії, я отримала досвід роботи в мультинаціональній команді, адже інші хлопці приїхали з усіх частин України, Німеччини і взагалі світу.
У перший же день 2017 року наша українська команда вилетіла на другий етап проєкту до наших німецьких друзів. Організатор _ ки знову спланували хід подій так, щоби подарувати нам максимум вражень. На шляху до маленького містечка Берхума ми встигли послухати гру на органах у Кельнському соборі та покуштувати глінтвейну на місцевому святковому ярмарку.
Прибувши в берхумський молодіжний центр, ми познайомилися з новими учасниками і відразу ж зосередилися на вивченні проблеми біженців у Німеччині. Організатори підготували для нас лекції та презентації, де ми вивчили історію питання біженців у Німеччині та політику країни в цій сфері. Наповнивши голови фактами, ми багато часу провели з підлітками, які втекли із Сирії, слухаючи їх історії, вражаючи їх силі і спокою після жаху, які вони пережили. І банально поспілкувалися на різні попсові теми. Вечорами ми освоювали наш німецько-українсько-сирійсько-всесвітній простір під час бесід, диких танців і навіть святкування рідного Різдва.
Кульмінацією програми обміну стала реалізація наших власних творчих проєктів. Поділившись на команди згідно з уподобаннями в мистецтві, учасники працювали з фотографією, мультимедійною історією, музикою або ж перформенсом. Наприклад, я як частина театральної трупи спробувала передати всі тонкощі питання біженців за допомогою соціальної вистави. Три наші скетчі ми презентували на справжній сцені в театрі в сусідньому Хаґені. Під керівництвом досвідченого режисера, змушеного покинути рідний Бейрут ще дитиною під час громадянської війни в Лівані, ми створили план перформансу так, щоби навчити себе і глядачів сприймати біженців без будь-яких стереотипів; як особистостей із рівною з нами цінністю. Крім корисних творчих порад, наш наставник підготував для нас захоплюючі акторські вправи, щоби ми залишалися в тонусі під час інтенсивних репетицій.
«Агентство вільного розвитку» подарувало мені шанс розвинути себе через мультикультурне спілкування, прогресивні тренінги та командну гру. Я навчилася розкривати складні соціальні мотиви, шукаючи нові творчі підходи. Я танцювала з хлопцем з Алеппо, який працював моделлю в Туреччині, і якого дико злить, коли його стильну бороду сприймають, як символ тероризму. Я вперше у своєму житті неформально спілкувалася російською мовою і слухала історії про Естонію від хлопців із Таллінна, які живуть у Німеччині. Я відчула німецьке життя і спробувала традиційний пудинг!
