Команда Teenergizer в Таджикистані робить багато неймовірних справ! Сьогодні ми хочемо поділитися історією Джонони Содірової, нашої активістки з Душанбе!
“Наша робота полягає в тому, щоб об’єднати ВІЛ позитивних та негативних підлітків, створити простір, в якому вони почуватимуться в безпеці, підготувати рівних консультантів, а також знизити стигму.
З перших днів проєкту я розпочала свою діяльність як активістка. Пройшла навчання та стажування. Там я покращила свої комунікабельні навички, навички керувати людьми, стресостійкість, здатність розв’язувати комплексні проблеми, а також підтримувати своє психологічне та фізичне здоров’я. Я набула колосального досвіду в організаційних справах.
Зараз я ментор, проводжу тренінги, організовую заходи за допомогою наших активістів, допомагаю при проведенні стажувань. А найголовніше – я у дуже тісному спілкуванні з нашими підлітками. Я стала для них, як старша сестра.
Вони з легкістю можуть звернутися за допомогою, якщо у них якісь проблеми або щось їх турбує. Я дуже щаслива, що вони мені довіряють і відкриваються.
Цього року ми охопили також місто Куляб. Це також наша маленька перемога. Ми їздили туди для навчання підлітків та отримали дуже багато крутих емоцій. Вони дуже старанні й зараз також активно у своєму місті роблять багато для покращення життя підлітків із ВІЛ та поінформування населення.
Я дуже горда тим, як багато наша команда досягла за такий короткий час. Зараз ми спокійно можемо відкрити статус дітям, тому що маємо вже у цьому досвід, а також надаємо психологічну допомогу їм та їхнім батькам. Ми стали для них тим місцем, де вони можуть ділитися найпотаємнішим. Приходячи до нас, вони знають, що це спокійний і безпечний простір, в якому вони почуваються вільними.
Був момент, коли підліток, який тільки дізнався про свій статус, розповів мені про своє перше кохання і заплакав. Він питав дуже багато чутливих та глибоких питань про майбутнє і як йому розповісти про свій статус їй.
Був момент, коли дівчинка під час тренінгу заплакала та розповіла історію, що сталася у школі. Вчитель дуже багато вживав слово СНІД. Після цього вона лякається цього слова. Ми її заспокоїли та підтримали. Після того, як вона поділилася тим, що в неї накопичилося з часом, вона стала більш відкритою і товариською.
Ми дуже вдячні ЮНІСЕФ, що вони створили для нас такий майданчик, куди кожен може прийти та буде впевнений, що його зрозуміють і приймуть таким, яким він є. Хотілося б допомогти всім підліткам Таджикистану. Хотілося б охопити ще більше міст, адже підліткам там також потрібна допомога”.