Лідерка Teenergizer Яна Панфілова виступила з промовою на круглому столі SDG17 в Палаці Націй в штаб-квартирі ООН в Женеві, Швейцарія.
Головною темою промови стала цифрова нерівність. Через війну багато підлітків та молоді мають труднощі з доступом до інтернету, щоб відвідувати школу онлайн, знаходити роботу чи навіть просто залишатися в курсі подій.
А через обмежений доступ до підтримки психічного здоров’я онлайн, сотні тисяч молодих людей змушені шукати самодопомоги та самолікування в Інтернеті:
“Як молода людина, яка народилася з ВІЛ. Я ніколи не думала, що мені коли-небудь доведеться тікати з батьківщини як біженцю. Або якби я вирішила залишитися, то жила б у страху бути зґвалтованою, підданою тортурам або вбитою російськими окупантами — тільки тому, що я українка. І навіть після закінчення війни я боюся, що мені знадобляться роки, навіть десятиліття, щоб оговтатися від цих емоційних шрамів. Це стан психічного здоров’я для мене і для цілого покоління молодих українців.
Цього тижня Україна отримала свій перший “Оскар” за найкращий документальний фільм “20 днів у Маріуполі”. Я цитую слова режисера Мстислава Чернова, який приймав нагороду: “Я буду першим режисером на цій сцені, який скаже, що хотів би ніколи не знімати цей фільм. Я хотів би мати можливість обміняти його на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окупувала наші міста”.
Це слова не лише одного українського режисера. Вони відображають гнів цілого покоління українців. Щодня Росія продовжує вбивати невинних цивільних і поширює неправдиву інформацію, щоб виправдати свої звірства. І серед усього цього хаосу точиться ще одна битва — цифровий розрив, з яким стикаються сотні мільйонів молодих людей в Інтернеті по всьому світу. Особливо в регіоні Східної Європи та Центральної Азії молодь зростає у світі тиранії та психічної вразливості.
Сьогодні ми зосереджуємося на ЦСР17 та цифровому розриві серед підлітків і молоді, особливо в регіонах, які сильно постраждали від воєн і конфліктів. У зруйнованих війною регіонах, таких як Донецька та Луганська області, війна поглибила цифровий розрив. Найбільше постраждала молодь, якій відмовляють у праві робити свій внесок у безпечне та інклюзивне цифрове середовище та користуватися його перевагами.
Справа ось у чому: через війну цифрова інфраструктура була зруйнована. Та невелика пропускна здатність, що залишилася, поглинута війною. По всій Україні звичайні телекомунікаційні мережі, доступ до Інтернету та соціальні мережі також стали полем бою. Молоді люди все ще мають труднощі з доступом до інтернету, щоб відвідувати школу онлайн, знаходити роботу чи навіть просто залишатися в курсі подій. У цій крихкій зоні цифрової війни ціле покоління молодих людей в Україні не в змозі зробити свій внесок у подолання цифрового розриву.
І йдеться не лише про пропускну здатність. Десятки тисяч сімей були змушені покинути свої домівки та країну через конфлікт. Це означає, що молоді люди змушені змінювати школи або навіть взагалі пропускати навчання. Щодня українські діти намагаються встигнути до школи, ховаючись у бомбосховищах. Через конфлікт багато сімей зазнають фінансових труднощів, їм важко дозволити собі такі речі, як комп’ютери, доступ до інтернету або новий мобільний телефон, що робить розрив ще більшим.
Але йдеться не лише про школу та роботу. Через 10 років після початку конфлікту війна має руйнівний вплив на наше психічне здоров’я. І через обмежений доступ до підтримки психічного здоров’я онлайн, сотні тисяч молодих людей змушені шукати самодопомоги та самолікування в Інтернеті.
Наш український Teenergizer працює цілодобово, щоб підтримати молодих людей, які стикаються з багатьма проблемами: страх, стигма і тривога становлять занадто багато загроз для молоді, в тому числі для українських підлітків, яких торкнулася проблема ВІЛ-інфекції. Ми намагаємося встигати за зростаючою кількістю онлайн-запитів на підтримку, яка зросла з 500 запитів на місяць до 9 000 запитів на місяць. Ми найняли понад 400 рівних консультантів для надання підтримки онлайн, але це все ще не всеохоплююча підтримка, на яку заслуговують ці молоді люди.
Я пишаюся нашою роботою. Ми можемо підтримати лише невелику кількість молодих людей, які потребують допомоги зараз.
Хто підтримає сотні тисяч молодих людей, чиє життя висить на волосині, до яких ми навіть не можемо достукатися?
Йдеться не лише про доступ до нових цифрових технологій. Йдеться про безпеку в Інтернеті. У зонах конфліктів існує серйозне занепокоєння щодо цифрової безпеки та конфіденційності. Молоді люди наражаються на ризик таких речей, як переслідування і дезінформація в Інтернеті.
ЦСР 17 “Партнерство заради досягнення цілей” є потужним нагадуванням про зусилля, необхідні для подолання цього розриву. Доступ до технологій і цифрових ресурсів – це не розкіш, а фундаментальне право, особливо для молодого покоління. Нехай після цього важливого круглого столу залишиться ще більше промов і постів у соціальних мережах. Давайте покинемо Палац з терміновим планом подолання цифрового розриву для молодих людей, починаючи з найбільш вразливих — з маргіналізованих громад і постраждалих від конфлікту територій, які все ще не мають доступу до необхідних цифрових інструментів і ресурсів”.