Реальні людські стосунки можуть ранити. Інколи дуже. Вони можуть викликати складні емоції, змушувати нас стикатися з власною вразливістю, невпевненістю чи старими ранами. Але саме тому вони й живі, бо включають двох реальних людей зі своїми межами, характером, потребами, імпульсами та історіями. Однак сьогодні дедалі більше людей шукають «безпечну» любов, без ризиків та болю. І на цьому ґрунті з’являється сучасний феномен, який починає замінювати частину живих стосунків.
Коли симуляція любові здається легшою, ніж справжня
Сучасні «AI boyfriends/girlfriends» — це не просто чат-боти для розваги, бо вони створені так, щоб імітувати людську турботу, емпатію, зацікавленість і любов. Алгоритм починає поводитись нібито як «людина» і займає суб’єктну позицію, тобто позицію вашого «партнера».
Користувач усвідомлює, що це не людина, але він все одно називає бота «він» або «вона», дає ім’я, описує характер і приписує емоції. Так відбувається антропоморфізація — це момент, коли алгоритм отримує риси особистості. Але це лише перший крок.
Другий кроком є вже ідеалізація, тобто бот реагує «правильно»: завжди підтримує, не критикує, не має власних потреб і травм.
Це створює ілюзію ідеального партнера — комфортнішого, ніж реальна людина. Так виникає гіперреальне кохання, коли симуляція здається більш реальною та безпечнішою, ніж справжні стосунки.
У цей момент сам процес користування чатом починає називатися «стосунками».
Людина каже: «У мене є партнер/ка», «Я одружена/заміжня з ботом», хоча об’єктивно це взаємодія не з живою особистістю, а з програмою, створеною для задоволення емоційних потреб.
Саме тоді деформується поняття любові — воно перестає включати:
• взаємність;
• турботу про іншого;
• труднощі, конфлікти, зростання;
• співпроживання реальності.
Любов зводиться до споживчого характеру задоволення, коли людина отримує задоволення, їй стає добре, тому значить це і є любов.
Але насправді бот не любить, адже він лише імітує любов, щоб утримати користувача, бо в нього немає внутрішніх переживань, бажань і меж. Він є в першу чергу інструментом, запрограмований на емоційне обслуговування. Саме тому втрата доступу до бота (наприклад, після оновлення додатка) відчувається як втрата партнера, горе, шок.
Користувач сумує не за ботом, як за особистістю, а за тим, як він себе почував поруч із симуляцією любові.
Тому, коли симуляція стає комфортнішою, ніж реальні стосунки, людина починає уникати живих відносин, де є ризик розчарувань, відповідальності й уразливості. Але це не просто поява нового типу знайомств, а зміна самого визначення любові, адже вона стає продуктом, сервісом, який купують і споживають.
Так само, як і спостереження за «тригерами» в реальному житті може замінити власні потреби та увагу до себе, симуляція любові може замінити реальне зіткнення з іншою людиною. Але важливо пам’ятати, що справжні стосунки — не ідеальні, але вони живі. У них є труднощі, конфлікти, непорозуміння, але саме вони формують здатність до близькості та взаємності.
Якщо емоції стають надто важкими — це нормально звернутися по підтримку. Розмова з психологом, психотерапевтом або навіть з людиною, якій ви довіряєте, допоможе зрозуміти, що служить тригером і чому.
Авторка: рівна консультантка Марія Баглай
