Маріанна Бойко, перша екоблогерка України, розповіла Тінерджазер, чому бути «еко» необхідно і досить просто.
Я вирішила перевірити, чи зможу прожити без пластику — так з’явився мій перший проект «104 дні без поліетилену». Уся моя сім’я з 4 людей відмовилась від пакетів у магазинах і взагалі будь-якого пакування, купували усе на вагу. Найскладніше було стримати свою обіцянку. З собою ж завжди можна домовитись. Тому я створила сторінку у фейсбук, де кожен день писала, що зі мною відбувається. Якщо умовно поділити проект на 4 частини, десь у третій у мене було враження, що я займаюсь якоюсь маячнею. Навіщо я собі відмовляю? Я нічого не можу змінити. Але чоловік, який спочатку був проти, підтримав.
Зараз набуває популярності мінімалізм, бо люди мають можливість читати про життя інших. Ми жили так, як жили наші батьки та бабусі. Зараз люди інтуїтивно шукають те, що їм подобається. А людям не подобається бути сміттярами. Людям не подобається бути поганцями.
Ми знаходимося на зламі систем, стара вже потроху відмирає, а нова з’являється просто зараз.
В Україні достатньо потужностей, щоб переробляти хоча б 90% сміття. Це багато років працює, але мало хто звертав увагу, збирали хіба що безхатченки або пенсіонери, які хочуть мати копійчину. З 1 січня вже на законодавчому рівні українці зобов’язані сортувати сміття — до цього багато запитань, але це чудово, що вже звернули увагу. Київрада збирається заборонити пластикові пакети у магазинах. Такі маркери впливають на думку людей, підштовхують до дій.
У мене був фотопроект про сміттєзвалища. Ми з фотографом приїхали туди всього на 20 хвилин. У мене було дві дизайнерські сукні від українського бренду «Зерно», мені хотілось показати сучасну жінку на контрасті з цим сміттям, що ми продукуємо.
Людям здається, що якщо вони викинули сміття у відро, свій обов’язок вони виконали. Але цього недостатньо.
Сміттєзвалище схоже на море. Ти не бачиш кінця, тільки десь на горизонті сосни стоять. Воно виявилось не таким вже бридким, але знаходитись там все ж небезпечно для здоров’я. Буквально через п’ять хвилин у мене почало паморочитись у голові, потім цілий день я себе погано почувала. Це сміттєзвалище забруднює все: і повітря, і ґрунт, і воду.
Людям треба зрозуміти, що якщо вони не будуть нічого робити, нічого не зміниться.
Найпростіше — звернутися до голови правління, наприклад, ЖЕКу, і сказати, що є такий законопроект, ми хочемо сортувати, давайте зберемо мешканців і поговоримо, поставимо баки тощо. Спочатку щось просте — пластик, папір, скло. Або можна відвозити до пунктів самостійно. Але сортування — це не головне. Треба уникати сміття.
Якщо ви хочете зберегти свою планету, найпростіше, що ви можете зробити — купити щось без пакета.
Треба подумати: «Якщо я зараз це куплю, куди я його подіну?». За три роки моя позиція вплинула на багатьох людей. Я намагалась їх порахувати, але не змогла. У мене взагалі є теорія, що багато хто навіть на вулиці хоче підняти з землі сміття та викинути у відро, але їх зупиняє повторюване з дитинства «вчись добре, бо станеш двірником». Сміття — це погано, двірник — це ганьба. Багато людей мені писали, що вони теж хотіли б робити так, як я, але їм незручно. Якісь шприци, звичайно, краще не чіпати, але пакетик — чому ні?
Пять причин притримуватись zero-waste:
- Приємне відчуття, що ти не залишаєш після себе сміттєвий слід.
- Економія (моя сім’я економить близько 30% грошей з початку проекту).
- Здоров’я — пластик входить у хімічну взаємодію з продуктом.
- Планета — наш дім. Не можна тримати у чистоті тільки свій будинок, з нього все ж доводиться виходити.
- Можливість розширити своє мислення. Коли ти починаєш цікавитись однією соціальною проблемою, ти бачиш багато різних ініціатив, зустрічаєш цікавих людей.
П’ять кроків до zero-waste:
- Зрозуміти, навіщо це потрібно.
- Уникати того зайвого сміття (пакети, обгортки тощо). Не купувати, не приносити у будинок, не брати у подарунок. Якщо мені щось дарують у пакеті — я його повертаю.
- Якщо не змогли уникнути, використайте ще раз.
- Якщо не можете використати вдруге, правильно утилізуйте: органічні залишки компостуйте, неорганічні відвезіть на переробку.
- Не потрібно себе змушувати. Навіть якщо ви робите щось одне — це вже чудово.
Особистий блог Маріанни: mariannaboyko.com
Авторка тексту: Ангеліна Сардарян
Фото: Анна Гузєва
