Заціни, ми вже 12 000 консультацій провели

Смертельно красиві

Обновлено

Багато хто прагне до досконалості й часто не можуть вчасно зупинитися. З дитинства ми спостерігає за тим, як постійно змінюється мода. Незмінним залишається одне: худенькі дівчатка з тонкими таліями, витонченою ходою й ногами від вух. Здається, що ось воно щастя! Але чи так це? І що за цим стоїть?

Часто люди для досягнення свого «еталона краси» вдаються до згубних методів. Розлад харчової поведінки-одне з найпоширеніших ментальних захворювань серед підлітків у 21 столітті: 95 % опитаних респондентів говорять про те, що розвиток булімії й анорексії в них довелося на вік від 12 до 25 років.

Хочеш стати худий? Анорексія допоможе тобі стати тонким витонченим метеликом. Хочеш їсти все і при цьому залишатися худий? Не проблема! На «допомогу» прийде більш привабливий спосіб – булімія.

Булімія-вид розладу прийому їжі, коли людина, не контролюючи себе, багато їсть, а після відчуває себе винним за скоєне. Вихід із ситуації, що склалася найчастіше він бачить лише в одному: викликати блювотний рефлекс штучним шляхом і «позбутися» від з’їденої трапези. І найсумніше в цій історії, що хворий булімією людина, нічого не може із собою вдіяти. Навіть коли він досягає бажаного результату, цей процес складно зупинити й повернутися до нормального харчування.

Часто булімія виникає після надмірного харчування в попередньому періоді, який може бути обумовлений соціальними проблемами.  Ситуації підвищеного стресу, такі як сексуальне насильство, насильство в сім’ї, перебування в новому склочном колективі можуть викликати булімію. Проблеми в школі або університеті, розставання з коханою людиною, сварки з батьками або друзями, низька самооцінка, нездорове прагнення до самовдосконалення – ці та безліч інших факторів провокують молодих людей вдаватися до згубних, але на перший погляд таким швидким і ефективним методам.

І ще жорстка штука – групи в соціальних мережах, які в буквальному сенсі закликають до харчового розладу. Адміністратори та учасники спільнот закликають один одного до схуднення до стану виснаження нездоровими методами: складають спеціальні дієти, що завдають катастрофічної шкоди здоров’ю, поширюють фотографії людей, які страждають від анорексії, коментують тіла один одного, тим самим спонукаючи худнути далі. Перебуваючи в такій «атмосфері», навіть уявним психічно стабільним людина, насилу зможе не піддатися насильству, яке маскується під «дружньою підтримкою».

Я як ніхто знаю, як це – бути «інший». Яке це: важити більше, ніж вважається нормою, терпіти «різкі слівця», викинуті у твою сторону з вуст найближчих людей, снідати, обідати і вечеряти наодинці із самою собою в школі. В один момент усе втрачає сенс, і ти впевнено вирішуєш змінити ситуацію. Кожен твій прийом їжі – це зайва ноша, тому ти з упевненістю йдеш у туалет до свого улюбленого «білого друга», засовуєш 2 пальці в рот і відчуваєш чудову легкість, наближаючись до бажаного результату.

Мало хто знає, як відчувають себе люди, які страждають від булімії після процесу позбавлення від їжі. Як вони почуваються, сидячи за звичайним обідом в улюбленому кафе з друзями або батьками. Як вони почуваються, коли їх запитують про досягнення такого «грандіозного результату» у втраті ваги. Або як вони відчувають себе, коли залишаються один на один зі своєю проблемою.

Кожен день людини, яка страждає булімією-це боротьба, яку не завжди можна виграти. Процес прийому їжі більше не виглядає так заманливо, як раніше. Ти не отримуєш задоволення від з’їденої улюбленої шоколадки або піци з подвійним сиром. Все, про що ти думаєш – це про кінцевий результат і заповітно бажаних кілограмах.

Майже ніхто не говорить про проблеми, що з’являються в процесі розвитку булімії або про її наслідки. А про це потрібно кричати! Випадання волосся, проблеми зі шлунком, щитовидною залозою, нестабільність психічного стану і спотворення власного сприйняття – це лише початок механізму, який запускається надовго. Я вже не кажу про летальні випадки… ніякі бажані параметри або обсяги не варті жахливого впливу хвороби. Вона пригнічує тебе, вимотує, змушує страждати. Але як здобути перемогу в цьому бою із самим собою?

Безсумнівно, ти повинен розповісти про це друзям, батькам, психологу або будь-якій людині, якій ти можеш довіритися. Говорити про проблему й розуміти її – це вже великий крок на шляху до вирішення. Коли я хотіла поставити крапку і знову стати нормальним звичайним підлітком, я розповіла про свою проблему: написала пост у соціальних мережах, почала відвідувати психолога. Так, мені було страшно й соромно, але це дійсно допомогло! По-справжньому близькі люди зрозуміють тебе й підтримають, що б не сталося.

Ти не повинен соромитися своєї проблеми ! Спробуй організувати своє харчування і зменшити дози прийому їжі, розбивши їх на кілька маленьких порцій. Не бійся звернутися до фахівця, адже немає нічого ганебного в тому, щоб отримувати кваліфіковану допомогу, у якій ти дійсно потребуєш. Задумайся про невиправні наслідки, які не варті твого зіпсованого здоров’я, нервів і брехливих «ідеалів краси», нав’язаних суспільством.

Знай, що ти не один/одна! Мільйони людей мовчать, але відчувають те ж саме. Якщо ти помічаєш, що твій друг, подруга або просто знайома людина займається подібним – допоможи йому! Дай підтримку й турботу, адже це не тільки його особиста проблема. Ти можеш зіграти вирішальну роль на шляху до його/її одужання.

Якщо ти сам опинитися у такій ситуації, не варто звинувачувати і ненавидіти себе. Ти можеш впоратися з цим і подолати свій страх. Не варто примусово змушувати себе худнути іпідлаштовуватися під шаблони суспільства. Навчися любити й цінувати себе в тій вазі, у якій комфортно. Ти завжди можеш звернутися за допомогою й підтримкою, знаючи, що будеш почутим. Візьми ситуацію у свої руки, не дай булімії шанс. І пам’ятай, що ти – це неповторна індивідуальність, а не жалюгідний шаблон стереотипної моди.

може ми днями перетнемося на каву і я тобі все розповім?

 

Автор тексту: Катя Новікова

Illustration: Jaz Jonet

Вам может понравиться

Leave a Reply

Your email address will not be published.