Останні місяці ЗМІ стрясає одна за одною публікації про епідемію ВІЛ, що насувається на країну. За різними оцінками, кількість інфікованих у Російській Федерації перевалила за 1 %, а в Єкатеринбурзі ситуація стала й зовсім критичною – там медики офіційно оголосили епідемію (заражено 1,8 % населення міста).
При цьому обертів набирає пропаганда того, що ВІЛ не існує, а весь галас навколо смертельно небезпечної інфекції – лише підступи лікарів і спроба корпорацій і системи охорони здоров’я залякати громадян і нажитися на їх невігластві.
Подібна точка зору серед певних категорій хворих стала приймати масовий характер, що явно видно по соціальних мережах. Найсумніше полягає в тому, що на відміну від ГМО-мракобісся, наслідком якого стає лише уповільнення досліджень і недовіра до генної інженерії з боку населення, у випадку з ВІЛ-мракобіссям гинуть люди. Причому, як у класичних сектах, у русі «ВІЛ – це міф» є власні «пророки», які активно пропагують відмову від лікування і профілактики, а також перешкоджають наданню допомоги тим, хто насправді хоче її отримати.
ВІЛ-мракобісся як соціальне явище
Конспірологія й теорія змов – благодатний ґрунт для заперечення будь-якого явища, розуміння якого вимагає використання чужих знань. На жаль, стовідсотково переконатися в існуванні ВІЛ-інфекції кожен може лише одним шляхом – загинувши від неї. Крім того, до недавнього часу кількість заражених було не настільки велике. Але ж ні в кого не викликає сумнівів існування вірусу грипу?
Не до кінця зрозуміло, чому проповідники ідеї того, що ВІЛ – це міф, займаються своєю «просвітницькою» діяльністю. Ймовірно, проблема в нестачі уваги, відсутності можливостей самореалізації або інші відхилення, які призводять до подібної поведінки. Але на відміну від свідків секти%% вставити будь-яку назву%%, які закликають людей запевняти в їх єдино вірного бога або прийняти ту, чи іншу ідею, засновники й послідовники руху «ВІЛ – міф» реально вбивають своїм невіглаством інших людей (та й гинуть самі).
Наприклад, спільнота в соціальній мережі «ВКонтакте» під назвою «ВІЛ СНІД – НАЙБІЛЬША МІСТИФІКАЦІЯ XX СТОЛІТТЯ» налічує понад 15 000 осіб, більшість із них ВІЛ-позитивні (зі зрозумілих причин індексації, посилання на спільноту не дається, але її можна знайти самостійно). Дана категорія громадян заперечує сам факт існування ВІЛ-інфекції, а також ігнорує Статтю 122 КК РФ «Зараження ВІЛ». При цьому адепти руху «ВІЛ – це міф» не заперечують існування СНІДу, але вважають його окремим захворюванням, яким людей заражають, наприклад, під час прийому аналізу крові на ВІЛ або в ході терапії. Також є ще одна конспірологічна теорія, що СНІД – це наслідки масової вакцинації населення від небезпечних захворювань. Витяг з однієї подібної публікації (орфографія й пунктуація збережені):
Причиною СНІДу була масова вакцинація, але це приховали за фальшивою епідемією ВІЛ.
Якщо насправді щеплення не стільки створюють штучний імунітет проти деяких захворювань, скільки послаблюють і руйнують його в цілому, і якщо замість визнання цього факту серед причин імунодефіциту на перше місце був поставлений міфічний ВІЛ, то ось так і вийшло, що медична мафія благополучно продовжує здійснювати вбиваючу імунітет вакцинацію населення, і разом із цим цинічно боротися з неіснуючою епідемією ВІЛ.
Афера зі щепленнями за кілька поколінь підірвала імунітет людини. Але винним призначили ВІЛ, а не щеплення. Тобто, одна афера покриває іншу аферу, і за рахунок неї ж і виникла й існує. Спочатку щепленнями вбивається імунітет, і слідом розкручується боротьба з неіснуючим вірусом, який названий винним в імунодефіциті, і з усіх боків ошуканих жертв цього узаконеного фармагеноциду врешті-решт просто добивають хіміотерапією проти ВІЛ.
Якщо зібрати воєдино всі аргументи противників існування ВІЛ, то ми отримуємо коктейль із фармакологічної змови, позиції влади, геноциду й навмисного зараження СНІД із подальшим «добиванням» хворого «ліками». На жаль, факт того, що люди, які заперечують існування ВІЛ, зникають з онлайну або вмирають, списують на те, що або в людини все налагодилося, тому він і не «в мережі», або на те, що до нього «дісталися» лікарі-вбивці і він впав жертвою боротьби з міфічним ВІЛ.
Нормальною практикою серед тих, хто заперечує існування ВІЛ, є незахищений статевий контакт, пологи дітей із порушенням правил профілактики зараження ВІЛ, отримання медичних препаратів для лікування ВІЛ для того, щоби їх не отримали інші (звичайно ж, препарати вони не приймають). Останнє схоже на справжню диверсійну діяльність, однак притягнути до відповідальності подібних осіб можна тільки за згаданою вище статтею КК РФ 122 «зараження ВІЛ». Часто хворі на ВІЛ, але заперечують його існування, користуються підтримкою рідних, залучаючи їх до лав заражених у спробі довести, що ВІЛ не існує.
Можна справедливо помітити, що методика виявлення ВІЛ-інфекції через здачу аналізу крові відпрацьована давно й діє безвідмовно. Водночас противники існування ВІЛ піддають імуноферментний аналіз, завдяки якому і виявляється наявність ВІЛ-інфекції в організмі, жорсткій критиці подібного роду (орфографія й пунктуація збережені):
Взято зі статті в інтернеті:
Тести на ВІЛ нездатні зафіксувати наявність вірусу. Вони не здатні сказати, заражені ви чи ні. Усе, що вони можуть показати – це більша або менша кількість антитіл. Але всі тести на антитіла в медицині не мають абсолютно ніякого сенсу. Особливо це стосується тестів на ВІЛ. Цілком очевидно, що ті антитіла, які визначаються в тестах, присутні у всіх людей. У когось їх концентрація вище, у когось нижче, але лише коли хтось демонструє дуже високу концентрацію антитіл (набагато перевищує ту, що зустрічається серед нормальних людей) – тому вішають ярлик «ВІЛ-позитивний». Але це повна дурниця, оскільки в будь-яких інших тестах на антитіла, чим нижче рівень антитіл, тим вище, вважається, ризик інфікування. Але у випадку ВІЛ результат тесту вважають позитивним, якщо концентрація антитіл вкрай висока. А якщо вона недостатньо висока, кажуть, що тест негативний. Хіба не смішно? Велике кол-во антитіл навпаки здатний виробити чел-к із дуже міцним імунітетом, а не як прийнято вважати-з ослабленим. Але в історії з віч, усе з точність до навпаки.
Низький рівень освіченості населення в цьому питанні й тотальне, що межує з параною в окремих товаришів, недовіра до медицини й медпрацівників призводить до того, що епідемія ВІЛ поширюється швидше, ніж слід було.
У цілому, заперечення існування ВІЛ – глобальна проблема. Так, в 1992 році в США відкрився журнал, присвячений містифікації ВІЛ і СНІД, альтернативним методам лікування й питанням, цікавим для ЛГБТ-спільноти. Уже 2001 року видання припинило своє існування. Причиною цього стало те, що всі автори журналу померли від СНІДу.
Позиція держави в боротьбі з ВІЛ-інфекцією
За деякими даними, лікування від ВІЛ у країні отримує лише 30 % інфікованих. І проблема не у фанатиках-дисидентах (точніше не тільки в них: вони – крапля в морі, але прискорюють поширення епідемії), а в нестачі фінансування.
Показовим є приклад Єкатеринбурга, де місцеве МОЗ знайшло в собі сили визнати, що майже кожен 50 житель міста інфікований. Однак, цього вистачило лише на сплеск новин у стрічках інтернет-ЗМІ, де більше уваги приділялося зменшенню бюджету на охорону здоров’я у 2017 році, ніж поширенню смертельної інфекції.
До речі, про бюджети. Наприкінці 2016 року Мінфін опублікував документ, у якому йшлося про скорочення витрат на медицину на 33 %. Цього року в бюджеті буде передбачено всього 362 млрд рублів проти 544 млрд рублів у попередньому. При цьому чиновники відкрито заявляють, що скорочення витрат на медицину – це оптимізація й «жити потрібно за коштами». Дефіцит бюджету РФ у 2017 році становитиме 2,74 трлн рублів – при доході в 13,4 трлн рублів планується витратити 16,1 трлн рублів.
Водночас законотворці зі спокійною совістю закладають на утримання Держдуми 10 млрд – майже 2,8 % від суми, яка виділяється на охорону здоров’я 143 мільйонів росіян. Підуть ці гроші на утримання й зарплати 450 депутатів, їхніх секретарів і помічників. Якщо в зовсім наочних цифрах: на утримання однієї умовної одиниці «депутат» (якщо включити в неї всіх секретарів, міністрів і прибиральників) піде 22,2 млн рублів, коли як на медичне обслуговування пересічного громадянина, який працює і платить податки, витратять лише 2701 рубль. І в цю суму слід включити зарплати лікарів і персоналу, закупівлі медикаментів і витрати на підтримку інфраструктури.
Щодо ситуації з ВІЛ у країні досить жорстко висловився мер «проблемного» Єкатеринбурга Євген Ройзман:
«Це не епідемія в Єкатеринбурзі. Це епідемія в Росії. Мало того: у Єкатеринбурзі ситуація така рівно тому, що в нас дуже висока виявлюваність. Тобто ми цим займаємося цілеспрямовано. У нас сильні медики, у нас дуже сильні програми саме з виявлення. У Єкатеринбурзі обстежено 23 % населення. Тим часом, щодо Росії він не піднімається вище 15 %. Тобто в нас у півтора рази більше народу обстежено. І якщо на такому рівні будуть обстежувати в Новосибірську, Саратові, Самарі, у Твері, то, повірте, що там ситуація вистрілить ще й не так», – сказав він.
Якщо вірити чиновнику, то його слова лише підтверджують популярну приказку: немає здорових людей, є погано обстежені.
Відомо, що наркомани, які вживають важкі ін’єкційні наркотики, є найбільш частими носіями ВІЛ-інфекції поряд із громадянами, які практикують безладні незахищені статеві контакти. За даними медичного обліку, наведеними на «Вікіпедії», влітку 2015 року в Росії було поставлено на облік 700 тисяч наркоманів. У цій статистиці не враховані ті, хто не потрапляв у поле зору правоохоронних органів, а також ті, хто користується платними анонімними послугами з виведення з «ломки» й лікування в наркодиспансерах. Необхідно розуміти, що будь-яка постановка на облік повинна проводитися тільки з письмової добровільної згоди хворого. Винятком може стати тільки рішення суду, тобто направлення на примусове лікування (згідно Закону РФ від 02.07.1992 N 3185-1 (ред. від 03.07.2016) «Про психіатричну допомогу та гарантії прав громадян при її наданні» (з м. і доп., вступ. чинності з 01.01.2017) та наказом МОЗ Росії від 30.12.2015 N 1034н «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги за профілем психіатрія-наркологія»). Тож про реальне число наркоманів у Росії можна тільки здогадуватися.
За статистикою, наведеною Ройзманом, при обстеженні наркоманів виявилося, що 40 % героїнових наркоманів-чоловіків були носіями ВІЛ. Відсоток інфікування серед дівчат, які вживали важкі наркотики, наближався до 100 %.
На тлі цих скорочень і «оптимізацій» бюджету, епідемія в Єкатеринбурзі й повсюдно погіршується ситуація з ВІЛ у цілому по країні не може не лякати. Помножити те, що відбувається на набирає обертів рух «ВІЛ – це міф» і ми отримаємо дуже велику проблему. А пошукові системи тільки допоможуть «сумнівним», підсунувши посилання на сумнівні сайти, де на повному серйозі медики-самозванці стверджують, що ВІЛ не існує.
Фахівець в області профілактики та лікування інфекцій, що викликаються вірусом імунодефіциту людини, академік Вадим Валентинович Покровський заявляє, що для того, щоби переламати ситуацію в країні тільки з ВІЛ і СНІД, необхідно фінансування на дослідження, лікування і профілактику в розмірі не менше 100 млрд рублів щорічно. Виходячи з наявних цифр і ситуації з профілактикою, Покровський зазначає, що до 1 мільйону виявлених ВІЛ-інфікованих у РФ можна сміливо додати ще стільки ж прихованих носіїв.
У 2016 році на лікування інфекційних захворювань охороною здоров’я виділялося 32 з 544 млрд, але вже цього року фінансування очікувано скоротиться. Грошей немає, але ви тримайтеся. Й охороняйтеся.
Взято з geektimes.ru
