Не дивлячись на те, що формально у всіляких конвенціях і документах «гендерна рівність» уже давно існує, на практиці його повне втілення ми спостерігаємо дуже рідко. Яскравий приклад тому – ринок праці. Для не підкованого в гендерних питаннях людини «жінка на виробництві» або «чоловік перукар» досі звучить дивно, таке ставлення відбивається на трудовій статистиці.
За розрахунками недавнього Всесвітнього економічного форуму, був створений список країн з індексом гендерного розриву. Індекс вимірює кар’єрні можливості для обох статей. У ньому, зі 144, Україна займає 69 місце, Росія – 75, Грузія – 90, а Вірменія – 102!
За даними Державної служби статистики за останній квартал 2017 року, розрив у середній заробітній платі чоловіків і жінок в Україні становив 1859 гривень. «Насті гроші менше потрібні, ніж Вові – нехай у неї чоловік заробляє, він же «добувач».
Крім різниці в заробітній платі, проблемою стає й особисте ставлення роботодавців: деякі жінок вважають менш «продуктивними» й «розумними» й наймають на роботу чоловіків. При цьому індивідуальні та професійні якості не враховуються.
Уже на робочих місцях, стать людини часто є критерієм поділу на групи, що не конкурують між собою. «Адже Катя – жінка! Вона не може боротися за розробку однієї реклами з Васею. Нехай краще красиво оформить звіт, дурненька»«
По суті це – замкнене коло. Гендерні стереотипи створюють трудову сегрегацію, а трудова сегрегація породжує все нові гендерні стереотипи. Через те, що професія вчителя вважається більш прийнятною для жіночої статі, більше жінок йдуть працювати в школу. У підсумку формується стереотип «бути вчителем – для жінок». І сегрегація знову триває.
Закостенілі стереотипи працюють як система. Вона завжди хоче «позбутися» від елемента, який псує загальноприйнятий порядок. І найсумніший факт для жінки – це те, що система завжди працює проти неї. Для чоловіків навпаки. Тобто, якщо дівчина піде працювати в «не жіночу» сферу, наприклад, у політику – їй буде дуже складно піднятися службовими сходами, система буде виштовхувати її вниз, поки ця марна боротьба їй не набридне, і вона перейде в іншу сферу. З чоловіками зовсім інша історія: якщо молодий хлопець піде працювати в школу, для системи це теж «не ок», і вона спробує його виштовхнути, але вгору – дуже скоро він стане завучем, потім директором, і таким чином покине «жіноче поле».
І якщо говорити про формування цих «полів», жінкам завжди відводиться сама не прибуткова, навіть не престижна сфера. Наприклад, 50 років тому, програмістками працювали в основному жінки, але з часом, коли ця сфера ставала все більш значущою й дорого оплачуваною – у неї почали залучатися чоловіки. І ось уже зараз жінка програмістка-виняток. В Україні жінки в основному задіяні в культурі та освіті, тому що, на жаль, це найбільш знецінені сфери діяльності. Хоча, цікавий факт: керівні посади все одно займають чоловіки.
Чи є спосіб це зупинити? Бувши. Особистий внесок кожного важливий. Якщо ви роботодавець-встановлюйте справедливі заробітні плати, беріть на роботу за професійні якості, а не за підлогу. Якщо ви чоловік-не мовчіть просто від того, що Вас влаштовує власна зарплата, говорите зі своїми роботодавцями про дискримінованих колег. Зрештою, якщо ви жінка – не мовчіть про несправедливість по відношенню до вас. Домагайтеся місця, якого ви гідні, вимагайте рівних умов і заохочень від наймача. Якщо ви того хочете – всупереч стереотипам йдіть у професії S.T.E.M. Доводьте на власному прикладі, що це можливо, і що так має бути.
Автор тексту: Лада Потрібна
Illustration by Cristiana Couceiro
