За що Марш?

За що Марш?

Про гомосексуальність, як чоловічу — так і жіночу, було вже багато чого і ким сказано. Проте перед Маршем рівності, що організовує «КиївПрайд», сутички, як в соцмережах, так і в реальному житті, загострюються.

 

Але повернемось на пару-трійку тисяч років назад, а саме — в часи Стародавніх Риму, Греції чи то Єгипту. Так, тоді подібних маршів не було, але явище гомосексуальності було настільки ж, якщо не сказати — більш поширене. В будь-якому випадку, це не було чимось забороненим, а широко практикувалось чоловіками та жінками. 

 

Греки вважали, що любов між чоловіками сприяє гармонії тіла та душі, у римлян в свою чергу це навіть підкреслювало мужність (за одним винятком — якщо чоловік брав «активну» роль у статевому акті).

 

В сучасному світі з цим трохи важче. До прикладу, в Радянському Союзі з 30-х років за одностатеві стосунки передбачувалась кримінальна відповідальність, яка була знята в Україні – в 1991 році, а в РФ – 1993. 

 

Чому ж у нашому суспільстві настільки упереджене ставлення до гомосексуальності? Хоча, будемо чесні, не тільки до неї — фемінізм чи вегетаріанство (на щастя, останнім часом ситуація покращується) також піддаються критиці та несприйняттю. 

 

Я бачу декілька причин до цього. Почнемо з банального — старше покоління в більшості своїй жило і перенесло на собі вплив Радянського Союзу, негласним правилом якого було «не виділятись з-поміж інших». Це банальна захисна реакція бути «таким як усі», щоб в жодному разі не накликати ані на себе, ані на свою сім’ю та рідних біду або незадоволеність влади. Це могло стосуватись будь-чого, починаючи від «інакших» думок, що транслювались назовні, закінчуючи мітингами та демонстраціями, які жорстоко розганялись, а іноді просто пригнічувалисьсиловими методами чи масовими розстрілами. 

 

Націоналістичні організації вбачають в гомосексуальності ворога демографії, звинувачуючи її як в падінні народжуваності, так і просто в тому, що «це огидно»\ «неприйнятно» \ «таке треба лікувати». Одним словом — розквіт стереотипів та гомофобії. 

 

Але найпрекрасніший аргумент я вбачаю у фразі «мої діти подивляться і стануть такими ж». Ні, не стануть. Бо є декілька теорій походження гомосексуальності — і жодна з них не містить пункту «подивився і став геєм» або «стала лесбійкою». Людина з критичним мисленням посміхнеться і пройде далі. Хоча, як показує практика, в соцмережах — гомофоби є найбільш ефективними пропагандистами гомосексуальності, часто не дуже вміло аргументуючи свою позицію.

 

Знову ж таки — чому не дуже вміло? Бо ЛГБТ-спільноті, як і людям, що її підтримують, доводиться боротись за свої права, в тому числі базові, що закріплені Конституціями різноманітних країн. І в силу цього ж, аргументів і вміння їх практичного застосування вони мають трохи більше. 

 

Саме тепер ми підійшли до теми, чому організовується Марш рівності. Основна причина та повідомлення, який він несе не є «будь такими як ми». Це, скоріше «ми хочемо мати такі ж права, як і ви». 

 

В певних країнах гомосексуальним парам відмовляють у рівності перед законом, за це передбачені покарання (в тому числі — смертна кара), а про право на приватне життя можна взагалі не говорити. Право на НЕдискримінацію та свободу від насилля не гарантується, якщо сексуальна орієнтація не фігурує в антидискримінаційних законах. 

Стереотипне уявлення про «гомосексуальні» хвороби виходить з того, що в багатьох країнах обмежуються права на соціальне страхування та допомогу, внаслідок чого рівень життя неминуче падає. 

 

Гомофобні настрої суддів, лікарів чи поліції, як наслідок, можуть і стають причинами порушення прав на справедливий суд, негуманне чи принизливе поводження та фізичне і душевне здоров’я. 

В країнах, де не визнають гомосексуальних шлюбів, можуть обмежити свободу пересування, або одностатевим парам  забороняють всиновити чи вдочерити дитину. В тому числі, часто право на нерозлучення з дитиною порушується у випадку, якщо один з батьків не є гетеросексуалом. 

 

Марш рівності не є закликом ставати геєм чи лесбійкою. Він не має за мету зробити з дітей «нетрадиційно орієнтованих» чи обмежити рух в метро у вихідний день. Його мета дуже прозора і проста — отримання тих самих прав, які мають всі інші люди. Не бути дискримінованими й спокійно жити своє життя з коханою людиною. 

 

Все. Дуже. Просто.

 

Автор: Олександр Кабанов

Оставить комментарий