Поки в Києві на третьому Українському жіночому конгресі перша леді країни Олена Зеленська оголошує про приєднання України до «Партнерства заради миру Біарріц» для досягнення гендерної рівності, а в Росії активістки та активісти виходять на масові пікети за прийняття закону проти домашнього насильства, у жінок інших регіонів своя боротьба…
Жіноче обрізання – проблема, поширена в країнах Африки, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Калічать операції на жіночих
статевих органах проводяться без медичних показань в умовах антисанітарії й несуть трагічні для жінок наслідки. За даними ЮНІСЕФ, на сьогодні
їм піддалися не менше 200 мільйонів представниць жіночої статі в 30 країнах світу, і найчастіше це дівчатка до 15 років. Про те, що масштаб проблеми величезний говорить і те, що ООН навіть заснував день нетерпимості до жіночого обрізання – це 6 лютого. Жіноче обрізання – ще один результат гендерної нерівності і є крайньою формою дискримінації жінок.
За класифікацією ВООЗ можна виділити 4 основних типи жіночого обрізання:
– клиторидэктомия– видалення клітора (найпоширеніший тип);
– видалення клітора і статевих губ;
– инфибуляция(«фараонове обрізання») – видалення статевих губ, при якому перекривається доступ до інших частин вульви шляхом змикання ранових отворів (закривається клітор, отвір уретри і вхід у піхву);
– все вищеописане разом узяте.
Нанесення каліцтв жіночим геніталіямвиконується ножицями, ножем, бритвою або лезом і, на відміну, наприклад, від чоловічого обрізання, має набагато більш катастрофічні наслідки для жіночого тіла і здоров’я: інфекції (в тому числі і ВІЛ), утруднення сечовипускальних процесів і ходу менструації, безпліддя, підвищений ризик ускладнень під час вагітності, пологів і смерті новонароджених дітей. З анатомічної точки зору, кліторидектомію можна прирівняти до ампутації більшої частини пеніса, а інфібуляція аналогічна його повної ампутації…
Якщо жіноче обрізання таке погане, то навіщо ж його практикують – запитаєте ви. А ми вам відповімо: для обмеження сексуальної активності жінок. І правда: вам навряд чи захочеться займатися сексом, якщо це приносить постійний біль і дискомфорт, адже вульва – така ж повноцінна частина тіла й має свої функції, як руки й ноги.
У громадах, де практикується жіноче обрізання, існує думка, що воно знижує сексуальне бажання жінки і, таким чином, зберігає невинність до заміжжя й запобігає безладне статеве життя. Іноді це обряд ініціації дівчаток у жінок, у деяких країнах це обов’язково для вступу в шлюб, також цю операцію трактують як свого роду вагінопластику (давайте визнаємо, що страх некрасивою вульви характерний для жінок усього світу).
Часто жіноче обрізання асоціюється з країнами, де переважає іслам, але це не зовсім так. в Корані, священній книзі мусульман, про нього, наприклад, немає ні рядка; але згадки про нього з’являються вже в наступних за ним текстах,хадисах,які схвалюються і вважаються досить авторитетними далеко не всіма ісламськими вченими, але все ж мають місце бути. Наприклад, Юсуф Аль-Кардаві, Єгипетський богослов, видав фетву (свого роду релізігіозно-правовий закон) про заборону жіночого обрізання.
Цей обряд, скоріше, є результатом змішування релігійних, ритуальних і культурних переконань, які, як вважається, не слід ставити під сумнів і порушувати. Відмова від них може призвести до цькування, виключення з важливих подій спільноти й кола підтримки, а також до дискримінації.
на сьогодні калечащіе операції на жіночих статевих органахзаборонені законом у 25 країнах Африки. Покарання варіюються від грошових штрафів до мінімум шести місяців у в’язниці, і довічного ув’язнення. У 2014 році в Єгипті відбувся перший в історії країни судовий процес над лікарем, обвинуваченим у скоєнні обрізання 13-річної дівчинки, у результаті якого вона померла, і її батьком, який привів її в клініку. Однак цього недостатньо й боротьба не закінчена: у Сомалі й Судані через цю операцію пройшли майже 98 % дівчаток. Що ж із цим робити?
Недостатньо прийняти резолюцію й нав’язати закони: потрібно міняти культуру і звичаї, у яких живуть люди. Недостатньо просто прийти і сказати: ви робите неправильно! Тому що там, де нас немає, уклад життя зовсім інший, нехай для нас і очевидно, що жіноче обрізання – варварський і страшний звич. Безсумнівно, комплексна боротьба ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНФПА , ООН-Жінки, національних урядів, наукових і недержавних організацій показує прогрес у боротьбі з жіночим обрізанням. Поліпшується національне законодавство, але скільки ще належить зробити: з обрядом можна буде остаточно й безповоротно покінчити тільки в разі, якщо самі громади вирішать від нього відмовитися.
А для цього потрібно зменшувати рівень бідності й підвищувати рівень освіченості, впроваджувати сексосвіту, підтримувати гендерну рівність і боротися за права дівчаток, необхідно, щоби лідери думок у самих країнах, де практикується жіноче обрізання, транслювали ідею про його непотрібність. У Судані, наприклад, існує практика показів племенам фільмів, у яких місцеві актори міркують про плюси й мінуси жіночого обрізання. Такі відео не викликають внутрішнього протесту проти колонізаторів і здатні з часом вплинути на переконання людей.
зараз вона відома як «KMG–Ethiopia». KMG спирається на метод під назвою v «громадські діалоги» , який споріднений давньої африканської традиції, коли старійшини збираються під деревом і обговорюють проблему знову і знову, поки не дійдуть згоди. «Це не припиняється, коли вони піднімають руки, або коли релігійні лідери говорять» нехай це припиниться»», – говорить Гебре. «Це повинно йти зсередини спільноти. Це доводиться обговорювати знову і знову, в африканській традиції. Так відбуваються зміни».
Африканська письменниця
Чімаманду Нгозі Адічі сказала: «Culture does not make people.
People make culture. If it is true that the full humanity of women is not our culture,
then we can and must make it our culture».
