Слово віктімблеймінг — це калька англійського виразу “victim blaming”, яке означає «звинувачення жертви». Воно описує ситуацію, коли люди замість того, щоб засуджувати злочинця, намагаються знайти йому виправдання і стверджують, що жертва сама винна в тому, що з нею трапилося:
💔 «Сама спровокувала»
💔 «А в чому ти була одягнена??»
💔 «Напевно, не так поводилася»
Поняття віктімблеймінгу використовується найчастіше, коли йдеться про фізичне або сексуальне насильство над жінками. Але в широкому сенсі обвинуваченню може зазнавати будь-яка людина, яка постраждала від злочину.
Віктімблеймінг є скрізь:
💔 У поліції жертві кажуть, що вона сама винна та відмовляються приймати заяву.
💔 В інтернеті, обговорюючи випадки насильства, люди пишуть, що все не так однозначно, а жертва “спровокувала злочинця”.
💔 Якщо йдеться про шахрайство, суспільство вважає, що постраждалі були надто дурними.
💔 Якщо жертва сексуалізованого чи домашнього насильства чоловік — над ним можуть відкрито посміятися (“занадто слабкий”, “не мужик”, “лох”).
💔 Якщо жертва злочину дитина, звинуватить або саму дитину («діти зараз дуже нахабні та розбещені»), або її батьків (як правило, мати — недодивилася).
Саме тому так багато постраждалих від насилля не звертаються до поліції. Саме тому багато жертв займаються самозвинуваченням, вважаючи себе винними у всьому, що з ними відбувається.
Звідки береться віктімблеймінг?
Психологи сходяться на думці, що головною причиною віктімблеймінгу є віра у справедливий світ — когнітивне спотворення та механізм психологічного захисту.
Його суть ось у чому: людина вважає, що з хорошими людьми нічого поганого не трапляється; що у світі кожен отримує те, що заслуговує, і, якщо чітко дотримуватись правил, ти будеш у безпеці.
Вчись на п’ятірки — і в тебе буде гарна робота. Допомагай друзям — і вони тебе ніколи не зрадять. Не носи коротку спідницю — і тебе не зґвалтують. Не суперечь чоловікові — і він не битиме тебе. Будь пильним — і шахраї не зможуть забрати твої гроші.
Визнати, що з будь-якою людиною будь-якої миті може статися все що завгодно і це не піддається жодній логіці, буває важко і страшно. А тут начебто є прості та зрозумілі правила: якщо хтось постраждав, значить, він їм не слідував. Все, справа закрита. Можна не хвилюватися і продовжувати жити у своєму вигаданому безпечному світі.
Агресор може викликати більше емпатії, ніж жертва, хоч би як дивно це звучало. Принаймні, коли йдеться про сексуалізоване насильство і злочинець чоловік, а постраждала жінка.
Люди стають жертвами “помилки того, хто вижив”. Це когнітивна пастка, через яку власний позитивний досвід ми поширюємо на решту людей.
«Я ніколи не носила коротку спідницю, і мене не зґвалтували — отже, й інших не повинні».
«Я не вештався вечорами по темних провулках, і мене не грабували.»
Звинувачення жертви:
- Створює умови, у яких стає можливим виправдання насилля. Саме за цих умов безпека, що похитнулася, потрапляє під ще більшу загрозу.
- Знецінює страждання людини й ті травматичні обставини, з якими їй довелося зіткнутися та справлятися.
- Додає «монетку» в і без того переповнену скарбничку почуття провини жертви.
На щастя, віктимблеймінгу можна уникнути. Ключовий момент у цьому — емпатія.
Дослідники Девід Адерман, Шарон Брем та Лоуренс Катц повторили з деякими змінами попередній експеримент. Замість того, щоб наказати учасникам просто спостерігати за стражданнями жертви, вчені попросили учасників уявити себе на місці жертви та свої почуття при цьому. І цього простого прийому з емпатією, із співпереживанням вистачило для того, щоб різко зменшити тенденцію до звинувачення жертви.
Тому наступного разу, коли у вас виникне спокуса поцікавитися, чи немає провини жертви в її трагедії, почніть із питання собі: «Як би я відчував себе на місці цієї людини?» Тільки за допомогою емпатії ми можемо зробити цей світ справді справедливішим.
Пам’ятай, якщо ти потрапив під хвилю хейту — не завжди треба сперечатися. Будь сильнішим і мудрішим. А впоратися зі стресом допоможуть консультанти Тінера. Просто клікай сюди. Тебе підтримають ❤️
