Як це — бути волонтером під час війни, коли ти бачиш постійні втрати, прокидаєшся від сирен та постійно чуєш болючі історії підлітків? Як піклуватися про себе, щоб мати сили допомагати іншим?
Євгенія Усиченко, заступниця директора в Teenergizer, поділилися своїм досвідом роботи, волонтерства та активізму під час війни у подкасті, який реалізується організацією Fondation Botnar на радіо станції Raising minds.
“Я зіткнулася з тим, що таке бути відповідальною за команду зі 120 волонтерів у найважчий час повномасштабної війни, величезного стресу, відсутності електроенергії та часу втрат. Я нікому ніколи не побажаю долати такого ворога і ніколи не знати, що таке війна. Однак ми тут, у сьогоденні, де всі найстрашніші події є реальними, і ми повинні знати, як з ними впоратися.
Одне з найбільших питань для тих українців, які займаються волонтерством, працюють і роблять все можливе, щоб допомогти нашій країні, — як залишатися ефективними навіть під час розчарувань, втрат, невизначеності та постійної небезпеки — адже ніколи не знаєш, що може статися протягом наступної години.
Я не Йода і точно не знаю всього в цьому світі, але я хотіла б спробувати подумати про кроки, які можна зробити, щоб добре керувати собою.
На мою думку, перший пункт — це хороший ґрунт під ногами: кожен, хто хоче допомагати іншим, повинен мати підтримку насамперед для себе. Згадайте всі ці фільми з супергероями — всі вони мали підтримку. Хочеш допомагати людям — знайди для себе опору і підґрунтя, склади план чи графік.
Так, звучить нудно і не обов’язково, але я вже стикалася з вигоранням, коли працювала без вихідних, відповідала навіть опівночі, а з 7 ранку сиділа за ноутбуком, робила все хаотично і так далі. Люди тоді дивувалися, як я можу бути такою ефективною і так хотіти все встигати. Так, я була продуктивно/ і до чого це мене привело — до стану, коли ти ні від чого не отримуєш задоволення, не знаєш, куди ти йдеш і весь час роздратований. Хороше і правильне планування — це важливо.
Я думаю, що важливим є ваш власний погляд на результати. Якщо ви постійно бачите, що не досягли мети, навіть якщо важко над чимось працюєте, можливо, вам потрібен погляд збоку.
Не помічати досягнуті цілі, навіть маленькі, — це погана риса. Витратьте хвилину, щоб подумати про це.
І останнє, але не менш важливе, що допомогло мені бути ефективним — це зміна місць, не дуже часто і не тих, які можуть бути дуже небезпечними, але особисто я працюю краще в стресовий час, коли бачу нові місця для виконання тієї ж роботи, яку я роблю 2-3 рази на місяць. Під час відключень електроенергії в Україні я працювала у різних кафе, коворкінгах тощо. Це були мої ключові моменти, які допомогли мені залишатися ефективною в цей важкий час”.
