Останніми роками у світ повсякденного мовлення увійшов новий термін ТЕРФ. Він розшифровується як “транс-ексклюзивний радикальний фемінізм” і стосується людей, які називають себе феміністками, але виключають права трансґендерних людей, зокрема трансґендерних жінок, зі своєї правозахисної діяльності.
Ці погляди можуть проявлятися по-різному, наприклад, стверджуючи, що трансґендерні жінки не є жінками, наполягаючи на виключенні трансґендерних жінок з жіночого простору, а також виступаючи проти законодавства про права трансґендерів.
Основне твердження про те, що транс-жінки насправді є чоловіками і тому становлять загрозу безпеці цисгендерних жінок (бо, мовляв, усі чоловіки за своєю природою є гнобителями), позбавляє трансгендерних людей права на самовизначення чи будь-яку автономію у виборі гендерного самовираження.
Ці аргументи, хоча вони існують десятиліттями, останнім часом стали більш гучними. Причини цього різноманітні, але, швидше за все, вони пов’язані з тим, як соціальні медіа працюють, щоб посилити голоси меншин, не кажучи вже про те, що це є реакцією на різке збільшення видимості трансгендерних людей, що, своєю чергою, спричинило культурну реакцію.
Чи є термін ТЕРФ слюром?
Вперше цей термін був запропонований у 2008 році активісткою та письменницею Вів Смайт, щоб описати те, що вона вважала транс-ворожою течією, яка набирала силу в британських ЗМІ.
Згодом люди, яких в Інтернеті називають TERF, почали відкидати цей термін або називати його образливим. Натомість багато з цих людей називають себе гендерно-критичними.
Який вплив має термін “TERF” на транс-спільноту та фемінізм?
Позначення людини як ТЕРФ виникло з дебатів про те, чи варто включати транс-жінок у феміністичні рамки, і чи можна їх вважати “жінками”. Саме слово не обов’язково впливає на транс-спільноту так само сильно, як ідеологія, яку воно репрезентує. Ці дебати можуть бути шкідливими для транс-жінок і транс-рухів, головним чином тому, що вони завдають шкоди транс-ідентичності та визнанню.
Транс-спільнота вже стикається з непропорційно високим рівнем дискримінації, особливо коли йдеться про освіту, працевлаштування, доступ до соціальних послуг та підтримки. Не сприймаючи транс-жінок як справжніх жінок або “достатньо жінок”, транс-люди можуть зіткнутися з ще більшою інтерсекціональною дискримінацією і продовжувати маргіналізуватися в ще більших масштабах.
