Живопис і музика – це два різних види того, що ми називаємо «мистецтвом». Вони доповнюють один одного, але рідко виходять із під пера одного й того ж людини. Проте, Мікаеліс Чюрленіс, народжений у Литві, створював свій світ не тільки в картинах, а й у віршах і в музиці. Сподіваюся, що після прочитання статті й послухаєте його музичні композиції, а поки що зосередимося на його літературній і художній творчості.
По лазурі Немана
Вдаль пливе моя ладдя.
Небо ясно, сонце світить,
У височині наче плач,
Нотка тиха напіва,
Дивний голос затаєний
Над землею моєю литовською
До піднебесся віднесений.
Його картини важко віднести до якогось певного стилю живопису (я б сказала, що він символіст), але вони приголомшливо глибоко відображають природу і світ навколо, роблячи його живим, схожим на ілюстрації до книги з дитинства. Уся його творчість пронизана музикою: цикли картин «Соната ужа«, «Соната весни«, «Соната зірок«, опис «andante», «allegro» до кожної
«Не знаю, куди зникає час, куди йде все, а я подорожую далекими горизонтами світу своєї мрії, світу, який, може, і трохи дивний, але мені в ньому так добре» – так говорив художник, творячи свій наступний цикл «Створення світу» або «Так буде».
М.К. Чюрленіс
Він збирався присвятити йому все своє життя, але встиг написати лише 13 картин. У цих картинах домінує абстракція. Під шаром фарби ми смутно вгадуємо обриси фігур. Важко зрозуміти, на картині квітка або дерево, а може, дзеркала або озеро?.. Але тим не менш, це світ «затягує» в себе. У жодному разі не варто вважати, що художник інтерпретував біблійний сюжет – як казав сам автор, він прагнув створити свій власний, фантастичний світ.
І, звичайно, не можу не сказати про картину «Дружба». Фігура тримає, здавалося б, звичайну кулю. Але придивіться, придивіться до того світла яке він випромінює, до того, як закриті очі в цієї людини, як перетворюється світ навколо від його світла. Він тримає цю кулю, як найдорожче на світі, як маленьке сонце. І це сонце, цей згусток світла і є те, що ми називаємо дружба. Одне з найяскравіших, теплих почуттів, яке ми відчуваємо.
Ця картина була намальована під впливом спілкування з близькою подругою Броніславою Вольман, якій і була подарована картина.
Казка королів – до цієї картини, подібно як і на картині «Дружба» двоє королів тримають щось таке важливе, що викликає до себе цілком увагу, тільки тепер – це світ, що народжується, за який вони відповідальні.
подивися, що в мене в руках-
маленьке диво-Новий Світ!
Я його приніс здалеку,
де твої долоньки, на – візьми.
Він народжений у горнилі далеких зірок,
він був малий, безпорадний і сліпий.
Я тобі його в подарунок ніс –
найдорожчий із Корольов.
Подивись, він світиться в ночі –
ласкаве, животворяще світло.
Цим світлом ми подаруємо життя
найкращою з ваших планет.
світлом ми розтопимо шапки льоду,
повітря, землю, воду оживимо,
а на небосхил-зійде зірка,
названа ім’ям твоїм
Завари на кухні міцний чай…
Я-Король, і дещо можу:
збережу й захищатиму,
тільки від тебе – не збережу…
ти з ним зверхньо не говори,
він візьме – і просто не зрозуміє.
Від нерозуміння – згорить,
а від неуваги – помре.
Заповнена метушня днів
може загубитися шляхом
а знайти… знайти завжди важче,
можна зовсім не знайти.
Ти хоча б зрозуміла, ПРО ЩО?
Або чекаєш ще якихось слів?
Дай мені руку – ось моє плече.
Хто сказав, що Світ – не є Любов…
Картини Чюрленіса важко пояснити або зрозуміти, їх треба відчувати.
«Людина, живучи серед людей, завжди повинна вершити добро, і її життя ніколи не буде прожите даремно, навіть якщо в очах інших вона – ніщо. Погодьтеся, що часом добре, прихильне слово означає більше, ніж віз золота, а теплий щирий погляд – більше, ніж томи механіки»
Автор статті: Анна Хіленко