Насолоджуйся тим, що робиш

У переході біля мого будинку щоранку грає на саксофоні музикант. Йому на вигляд років 50 і він проводжає людей у метро під пісні своєї молодості.
Саксофоніст грає так, що якби я була героїнею фільму, то, напевно, запізнилася б на першу пару, тому що почала танцювати біля нього, відкинувши в бік сумку й сором. Запізнилася б на роботу й дівчина, яка тут же до мене приєдналася б, а слідом за нею ще троє чоловіків, компанія школярів і всі інші перехожі.

Але, на жаль, я не в Ла-Ла-Ленді, а на Харківській, а тому тримаюся однією рукою за ремінець сумки й залишки своєї адекватності, а інший поклацую пальцями в такт відомим пісням і тихенько підспівую, сховавшись за шарфом.

Музикант і сам отримує задоволення від того, що робить. На відміну від мене він за шарфом не ховається, а навпаки пританцьовує, підморгує перехожим і забавно нахиляється із саксофоном уперед так, немов він Чарлі Паркер на великій сцені.

Учора повз саксофоніста переді мною йшли мама з донькою. Коли ми відійшли від музиканта, жінка зітхнула і сказала дівчинці:

«Нещасна людина… ось так стоїть і грає ».

Я зловила себе на думці, що ніколи не думала про нього в такому ключі. Цей чоловік добре одягнений, не виглядає голодним, брудним і замерзлим. Та і якби вся справа була в заробітку, він явно не стояв би тут лише дві години з 8 до 10 ранку, коли люди, сонні, незадоволені й закопалися у свої проблеми з головою, проходять повз, навіть не глянувши в бік людини з інструментом.

Мама з донькою пішли в бік зупинки під голосіння жінки про те, як же погано живеться саксофоністу, а я вже через хвилину зайшла у вагон метро й подивилася на обличчя людей, частина з яких, я впевнена, їхали на свою роботу, тому що так треба й тому що там вони отримають зарплату.

На відміну від них чоловіка в переході не чекає начальство, яке зробить йому догану за те, що сьогодні хіти вісімдесятих прозвучали на півгодини пізніше звичайного.