Більшість жителів Києві й туристів, напевно, помітили жахливо стрьомні зображення на банерах по всьому місту. Особисто мені реально неприємно дивитися на те, як рій комах і членистоногих вилізить із рота, і думаю, що більшість зі мною погодиться. Але, чомусь нам нормально не звертати увагу на більш огидні речі, які відбуваються в нас на очах кожен день. І правда, проблема, на яку намагаються звернути нашу увагу автори соціальної ініціативи «Слова ранять» з громадянської організації «Інсайт», ігнорується не тільки владою, а й більшістю людей. Йдеться про так звану мову ворожнечі.
На сайті проєкту дається таке визначення:
«Мова ворожнечі – це висловлювання, які підтримують або виправдовують ненависть до групи людей. Його використання в публічному просторі або приватному житті так чи інакше сприяє поширенню злочинів на ґрунті ненависті. Слова не тільки залишають шрами, вони спонукають до реальних дій – фізичної агресії й насильства».
Щодня ми якщо не жартуємо, то чуємо мільйон жартів про «бабів», «жидів» і «білих людей». Чи варто акцентувати на моральній шкоді, про душевні переживання, що заподіюються такими висловлюваннями? Усі ці жарти виробляються абсолютно безпідставними стереотипами й упередженнями й підтримують негативні установки по відношенню до якоїсь групи людей. І таке спілкування, що мають на увазі протиставлення «себе» і «їх», виправдовує ненависть по відношенню до меншин і вразливим групам.
І тут починається самий треш. «Щорічно ця ненависть стає причиною тисяч зіткнень, кількох сотень нападів, десятків епізодів насильства і знущань». Для наочності автори проєктунадали добірку злочинів, скоєних на ґрунті ненависті за останні 8 років в Україні. Ось вам приклад:
7 хвилин – саме стільки Фріц фон Кляйн читав свою лекцію про трансгендерних людей у кафе-клубі «Купідон» до того, як на нього і його гостей напали люди в чорних масках.
Невідомі хлопці із закритими обличчями увірвалися в зал через вихід до внутрішнього дворика, вилили на людей чорнило і скористалися газовими балончиками. Таким чином, вони протестували проти ЛГБТ-людей.
Правда, між використанням «мови ворожнечі» й переходом до фізичних дій – дуже тонка грань. І всі ці випадки просто ігноруються. Ігноруються суспільством і державою.
Творці проєкту» Слова ранять «зробили добірку фраз і жартів, від яких ми повинні відмовитися. Також вонивимагають створити пілотний проєкт у Києві, сформувавши спеціальний департамент із попередження, виявлення та реагування на злочини на ґрунті ненависті.
