Українська шкільна освіта завжди була предметом обговорень та дискусій. Проте, найбільш важливою є думка тих, хто навчається в українських школах – підлітків. Ми запитали у школярів, як вони дивляться на навчання в українських школах та які зміни вони хотіли б побачити в системі освіти.
Діана: “Можна зробити старшу школу ніби “симуляцією” реалій дорослого життя”
Було б чудово зі старших класів вводити предмети на вибір – визначити перелік обов’язкових дисциплін і вибіркових. При цьому було б супер звернути увагу на те, щоб розклад не відрізнявся занадто сильно, аби була можливість сформувати дружній колектив з класу та зберегти ефект певного фіксованого стабільного соціуму. Для цього співвідношення обов’язкових предметів та вибіркових має бути, наприклад, 60/40 або 70/30 відповідно.
Також хотілось би впровадження різних форматів пожвавлення процесу навчання, більше практичних (справді практичних!!) занять, більше позакласної діяльності, заохочення учнівського самоврядування та соціалізації. У німецькій школі, в якій я навчалася, у нас були уроки сталого розвитку. Ми ходили по вулицях і намагалися визначити, наскільки вони відповідають концепції sustainability та її критеріям. Я вважаю, було б круто впровадити щось подібне в українські школи.
Крім того, не вистачає у старших класах крутої обов’язкової програми профорієнтації учнів, а також загалом наближення навчального процесу максимально до реальності, з якою діти зіткнуться. Можна зробити старшу школу ніби “симуляцією” реалій дорослого життя.
У моєї подруги також була ідея щодо реформування системи вивчення в школі літератури – викладати її не в хронологічному, а в тому порядку, в якому діти готові будуть зрозуміти.
Я особисто не повністю з цим згодна, оскільки те, що ми читаємо, те, який контент споживаємо, нас і “ростить”. Звісно, певні теми будуть ближчі у певному віці й на це, безумовно, потрібно опиратися. Але кожен учень і кожна учениця – різні, і комусь рано в 6 класі читати “Федька-халамидника”, а комусь – ні. Неможливо визначити ідеальний вік сприйняття інформації для усіх, бо це не універсально.
Аріна: “Оцінки не повинні мати аж таку важливість”
Багато хто вважає нашу освіту абсолютно недосконалою порівняно з освітою в Європі, але навчаючись тут, я зрозуміла, що українська освіта точно не набагато гірша. Так, є недоліки, такі як корупція чи зневажливе ставлення до учнів, проте я надзвичайно рада, що зі мною за 9 років навчання у школі подібного не ставалося. Також до недоліків я б віднесла відсутність важливих предметів, які дійсно стануть у пригоді в житті, наприклад, «Сексуальна освіта» чи «Психологія». Крім того, я вважаю, що оцінки не повинні мати аж таку важливість.
Я б запровадила:
•Можливість обирати предмети після 7 класу
•Важливі/актуальні предмети, що спрямовані на сексуальне просвітництво й розвиток софт скілів
•Підвищення заробітних плат, задля заохочення молодого покоління ставати вчителями й теперішніх вчителів любити свою працю
•Обов’язкову наявність й активну участь у житті учнів професійного психолога
•Активне й цікаве позакласне життя
•Створення просторів для навчання, розваг чи спілкування
•Використання вчителями додаткових платформ для більш ефективного й цікавого навчання
Сподіваюся, що українська освіта буде покращуватися з кожним днем, як і емоційний стан усіх школярів!
Аня: “Необхідний більший контроль над вчителями, їхньою кваліфікацією та здатністю комунікувати з тінейджерами”
Я вважаю, що українська система освіти має багато недосконалостей: застаріла програма, неадекватне оцінювання, байдужість до психологічного стану учнів, відсутність взаємоповаги між вчителями та учнями. В українських школах немає можливості для особистісного розвитку, вивчається велика кількість предметів, що звучить непереконливо та безглуздо. Учням мають давати вибір дисциплін. Це буде і про кращий результат, і про виховання відповідальності. Предмети вивчатимуться не для “складання екзаменів”, а для розуміння суті та практичного використання відповідних тем у майбутньому. Сьогодні учень має сам займатися пошуками себе і розвиватися поза школою, тому що шкільне середовище просто не дає такої можливості.
Також необхідний більший контроль над вчителями, їхньою кваліфікацією та здатністю комунікувати з тінейджерами. Деякі викладачі є токсичними, принижують гідність учнів та ставляться зневажливо, при цьому навіть не досконало знають власний предмет. Це звучить абсурдно. Цього не має бути у середовищі, куди учні приходять дізнаватися нове та формувати себе.
Василина: “Проблема нашої системи освіти полягає в тому, що ми боремося з наслідками, не задумуючись про першопричини”
У нашій школі всі заходи від учнівської ради чи просто учнів проходять через фільтрацію людини з радянськими стереотипами та консервативними поглядами, тому велику кількість сучасних заходів неможливо провести. Це потрібно змінювати.
Вважаю, що більшість предметів варто скоротити у вивчені (якщо це не профіль), та додати ті, що реально будуть корисними у житті. Наприклад, я навчаюсь на англо-історичному факультеті, але навіть з цих предметів мені задають менше завдань, аніж з природничих наук, де кожен урок одні практичні роботи. Хоч вони й розвивають певне критичне мислення, але порівнювати електроенергетику іншої країни або замальовувати на карті шляхи перевезення нафти – це too much.
Варто також прибрати цінність оцінок, адже це не тільки вбиває нерви, а ще й не є ефективним, адже, по-перше, це необ’єктивно, а по-друге – мета зазвичай полягає тільки в отриманні цифри у щоденнику, аніж реальних знань.
Також я б хотіла, щоб комунікація між учнями та вчителями була іншою. Чому, коли деякі учні самі не хочуть вчитися та й іншим заважають, вчителі одразу викликають батьків до школи та/або проводять довгу лекцію?
Можна, наприклад, провести анонімне опитування серед дітей та дізнатися чому ж НАСПРАВДІ вони це роблять. Також можна залучити до роботи шкільного психолога (який часто нічого не робить) і отримати відповіді на вище згадане питання. Я запитала у кількох своїх знайомих про те, чому на їхню думку таке відбувається, та майже у всіх випадках отримала одну й ту ж відповідь: “А що ще робити під час цих уроків?”
Діти змушені сидіти на нудних та нецікавих уроках. Тебе примушують щодня ходити туди, де тобі не подобається та робити те, що тобі не знадобиться. У спробах розвеселити себе, ти можеш сидіти в телефоні, малювати щось на листі паперу, спілкуватись з друзями чи перекидатись папірчиками з хлопцем з останньої парти.
Як на мене, проблема нашої системи освіти полягає в тому, що ми боремося з наслідками, не задумуючись про першопричини. Чому ми не можемо додати “Книгу скарг та пропозицій” у кожній школі? Для цього треба не так багато: одна коробка.
