Тема психічного здоров’я досі залишається табу у багатьох сім’ях, як і тема сексуальної освіти. Батьки часто уникають таких розмов, не розуміючи, наскільки це важливо. А тим часом підлітки стикаються з тривогою, депресією чи емоційним вигоранням без належної підтримки.
Ми зібрали коментарі молоді, які розповідають, як вони вперше дізналися про психічне здоров’я та чи могли обговорити це з батьками. Їхні історії — це заклик звернути увагу на важливість відкритого діалогу в сім’ї та пошуку підтримки.
Любов Кузовкіна
Не певна, що це був перший раз, але в 5 класі сталося так, що я надивилась якогось горор-аніме. А на наступний день в школі під час фізкультури мені почало здаватися, що зі стелі падають ножі і тд. Отоді я і дізналася, що у нас в школі є психологиня, і дуже кльова, до речі. Зовсім не можу згадати, про що ми з нею говорили саме тоді (бо ця історія взагалі в моїй памʼяті була б втрачена, якби мені не розказала подруга. Я зверталася до неї і після цього. Тож, були то справді галюцинації, стан втоми тощо, — саме так я і торкнулася до світу, де психологічна підтримка — це ок, говорити про свої почуття — важливо і те, наскільки від стану менталки залежить життя. Чи памʼятаю, як почула вперше? Мабуть, навряд, та з дитинства памʼятаю, що мама з цікавістю ставилась до цієї сфери і часто ми базікали з нею про те і про се. Думаю, від неї я і могла дізнатися вперше, просто навряд чи це були якісь терміни типу “психічне здоровʼя”, “ментальне благополуччя” абощо.
Максим
Вперше ментальне здоров’я почув на тренінгу. Навіть і не знав, що є таке. В школі нам взагалі не розказали. З батьками вже говорив, коли дізнався ближче, що таке ментальне здоров’я і як його підтримувати
Таміла
Про психічне здоров’я та й в цілому благополуччя, я вперше почула вже в університеті на одній з пар. На жаль, моя сім’я не та, в якій про це можна було говорити спокійно, пожалітись на шкільні проблеми або на поганий настрій, який за їхньою логікою може пройти завдяки урокам. Університет в цілому надав мені більше розуміння та усвідомлення того, що я пропустила з цієї точки зору. Сумно? Так. Чи я можу на це якось повпливати? На батьків ні але на наступне покоління, що наразі просто зобов’язаний це знати – так. Ніколи не пізно, головне розуміти причини – наслідки – наступні кроки.
Вікторія
Раніше рідко говорили про ментальне здоров’я, але мені пощастило з моєю любов’ю до читання. Саме з книг все почалося: я знаходила відповіді на свої запитання та вчилася турбуватися про себе.
Євгенія
Про психічне здоров’я я вперше дізналася у 8 класі, коли почала звертати увагу на свої постійні тривожні відчуття під час виступів перед класом, висловлювання власної думки або навіть просто підіймаючи руку. Ці неприємні відчуття змусили мене звернутися до книг та інтернету, щоб зрозуміти, що відбувається зі мною. З того часу я постійно цікавлюсь не тільки власним станом, але й тим, як психічне здоров’я впливає на інших.
Особливу підтримку у цьому питанні я завжди відчувала від мами. Вона відкрито говорила про важливість того, щоб “відчувати себе”. Для неї бути в конекті з собою — це і є психічне здоров’я. І я з нею повністю згодна.
Валерій
Мене завжди цікавила біологія і еволюція, будова тіла та як воно функціонує. І одного разу мені попала під руку книга Еріка Берна, яка мене вразила тоді світ мозку перетягнув ковдру на себе і я почав досліджувати роботу мозку, але саме про психічне здоров’я я дізнався лише після того, як вийшов з пʼятирічної депресії, до цього я був глибоко переконаний, що той стан у якому я знаходився є нормою та коли депресія минула, я відчув, наскільки може покращитися якість життя. До цього мої батьки ніколи не говорили зі мною про психологічне здоров’я — навпаки, це вже я почав говорити з ними після пережитого досвіду.
Марія
Вперше я дізналася про психічне здоров’я приблизно в 10 класі, коли почала цікавитися психологічними тестами і саморозвитком. Батьки зі мною говорили на цю тему, але це були швидше поверхневі розмови, без глибокого занурення. З часом я почала сама досліджувати це питання та більше звертати увагу на свій внутрішній стан.
Анастасія
На жаль, в моїй сім’ї не було заведено плакати, злитися, занадто голосно радіти — всі емоції були під мовчазною забороною. Тому, звісно, про психічне здоров’я мови не йшло. Однак мені пощастило, що шкільна психологиня завжди всіх підтримувала, проводила психоедукацію і просто була людиною, завдяки якій всі пазли про себе і своє самопочуття стали на місця.
Саша
Моя родина не говорила про психічне здоров’я так-то, хоча бабуся розповідала, як пережила сильну депресію у моєму віці. Але психіатри і таблетки у нас були сильно стигматизовані, мене постійно лякали, що від антидепресантів може виникнути залежність.Уже наприкінці 11 класу я почала цікавитись психологією, бо вирішила поступати на цю спеціальність. Я була шокована тим, який великий світ переді мною відкрився, і як я відкрилась для себе в цей період.
