Заціни, ми вже 12 000 консультацій провели

Страждання заради майбутнього – як школярі Китаю складають найважчий іспит у світі

Обновлено

У школах прозвучали останні дзвінки, але ЗНО ще в самому розпалі. Однак, пересічний мешканець України, діти/родичі/близькі друзі якого не готуються до вступу до вищих навчальних закладів, навряд чи про це знає, бо країна продовжує функціонувати у звичайному ритмі.

Уявіть інше: усе зупинилося. Призупинено будівельні роботи, змінено дорожній рух, на вулицях чергують патрульні машини, щоби забезпечити тишу й порядок, і карети швидкої допомоги, основні «клієнти» яких – постраждалі від нервового зриву, на радіо й телебаченні – розмови тільки про формат іспитів.

Фантастика? Зовсім ні. Це – щорічна реальність у Китаї. Детальніше – в адаптованому перекладі матеріалу з газети The Guardian.

«Гаокао» або іспит китайською

Підготовка до «гаокао» – державного вступного іспиту до вищих навчальних закладів у Китаї – розпочинається ще в початковій школі. Спочатку термін використовується в якості віддаленого стимулу для старанного навчання школярів, а пізніше, загартовані роками стресу й часто непомірних очікувань, учні усвідомлюють, наскільки високі ставки, і «щурячі біги» набирають обертів. Хоча конкуренція – звичайна ознака вступу до вищих навчальних закладів у будь-якій країні, у Китаї провідні університети можуть зарахувати лише одного з 50 тис абітурієнтів.

Вибір навчального закладу – справа відповідальна, рівень безробіття серед випускників вишів становить близько 16 %, тому Альма-матер безпосередньо впливає не тільки на кар’єру, але навіть на шлюбні перспективи. Але і вибір не зовсім вибір, адже все залежить від одного єдиного фактора – тризначного результату «гаокао». Максимальна кількість балів – 750, щоби потрапити в елітні університети столиці необхідно набрати не менше 690.

«Гаокао» – це чотири тригодинні іспити, які складають протягом двох днів: з китайської мови, англійської мови, математики або точних наук (біологія, хімія, фізика), або гуманітарних наук (географія, історія, політологія), на вибір учня.

В основному питання мають форму тестів, але зовсім не простих. Наприклад, іспит із математики порівнюють із математикою на університетському рівні у Великій Британії. Але для багатьох випускників страшним є твір на іспиті з китайської мови. І справа не в розмитості тем (учні вибирають одну з двох запропонованих), а в самій системі навчання. Більшість китайських учнів вірять у те, що все повинно мати свою правильну відповідь, але твір – це вільний вираз думок, який не може бути вірним або невірним.

«Гаокао» – символ китайської системи освіти загалом. На заході вона часто розглядається як монолітна й механічна, а в Китаї – як жорстка, але справедлива. Європі та Америці існує думка, що китайські школи «штампують» зомбі, не здатних критично мислити; а в Китаї багато хто вважає, що на уроках у західних школах діти стрибають на партах і рвуть підручники.

Трохи історії

Традиція єдиного іспиту, який визначає перспективи молодої людини, сходить у Китаї глибокої давнини. Імперські іспити, так звані «кежу», під час яких випробовувалися претенденти на урядові посади, були введені ще за часів династії Хань (206 р. до н. е. – 220 р.н. е.), і стали єдиним критерієм відбору з VII ст. і до скасування в 1905 році. Претенденти складали іспит протягом трьох днів.

«Гаокао», хоч і не прямий нащадок, але таки далекий родич «кежу». Уперше введений у 1952, іспит скасували за часів культурної революції. Тоді більшість університетів закрили, а решту місць розподіляли відповідно до політичних уподобань, а не академічних здібностей. А в 1977 р., через рік після смерті Мао, «гаокао» відновився у своїй сучасній формі. На перший іспит прийшли представники покоління, позбавленого шансу отримати вищу освіту – 5,7 млн. осіб, змагалися всього за 220 тис. місць в університетах. З 1978 р. «Гаокао» проводиться щоліта.

Мета виправдовує засоби

Іспити можна пересдати через рік, але якщо учень продовжує терпіти невдачі, альтернативного шляху до університету немає. Самогубства – постійний атрибут кожного екзаменаційного сезону. Дослідження 2014 року стверджують, що 93 % випадків самогубств в Китаї сталися через стрес, пов’язаний зі вступними іспитами.

Безліч випускників шкіл не нехтують шахрайством: у прикрасах, гаманцях, ручках, лінійках і спідній білизні були знайдені приховані шпигунські камери, пристрої радіозв’язку й навіть дужки окулярів, які передають питання й отримують відповіді. У більшості екзаменаційних приміщень встановлено камери відеоспостереження, а в деяких – і металошукачі. Торік поліція накрила синдикат у провінції Цзянсі, де професіонали отримували від батьків до мільйона юанів (4 млн грн), щоби скласти іспити замість дітей. У місті Лоян у провінції Хенань над шкільними будівлями літають дрони, які сканують відправлені та отримані радіосигнали. У деяких школах навіть сканують відбитки пальців і райдужну оболонку очей учнів. Екзаменаційні документи привозять до шкіл під наглядом охорони, а екзаменаторів, які їх складають, ретельно контролюють, щоб уникнути витоку інформації. Цього року набули чинності нові правила: до семи років позбавлення волі за шахрайство на «гаокао».

Потреба в реформах

У Китаї немає ніяких ілюзій із приводу недосконалості системи. Вступний іспит постійно критикують за тиск на дітей. Невдоволення «гаокао» є однією з причин, чому багаті верстви населення вибирають навчання за кордоном. Сьогодні у вишах США навчається понад 300 тис китайських студентів, і ще 90 тис – у вищих навчальних закладах Великої Британії. Менш забезпечені ж вирішують навчатися не в університетах, а отримати професійну освіту, яка часто є найкращою перспективою влаштуватися на роботу після закінчення навчального закладу, особливо для тих, хто розуміє, що не може набрати надто високі бали на вступному іспиті.

Але, у кінцевому рахунку, більшість жителів країни підтримує «гаокао» або, принаймні, не бачить альтернатив. «Проблема Китаю – перенаселення» – це загальний рефрен, який використовується для виправдання всіх бід, від нестачі громадського транспорту до бідності в сільській місцевості. Враховуючи інтенсивне змагання за освітні ресурси, аргумент «за» полягає в тому, що повинен же існувати хоч якийсь спосіб відокремити плевели від пшениці й надати працьовитим учням із бідних сімей шанс піднятися на вершину.

У Китаї «гаокао» іноді називають «думукіао» – важкий шлях, який повинен подолати кожен. Але рівні умови не такі вже й рівні. Багаті сім 'ї витрачають неймовірні кошти на додаткові заняття для своїх дітей, що змушує деяких педагогів характеризувати репетиторство, як «гонку озброєнь» серед сімейств, які прагнуть підвищити шанси своєї дитини на вступ до вишу. Відрізняється й рівень конкуренції для провінцій із високою щільністю населення порівняно з малонаселеними регіонами (ця лазівка призвела до появи незаконних «мігрантів» у школи провінції Внутрішня Монголія безпосередньо перед іспитом «гаокао»). Школярі в Пекіні та Шанхаї мають особливі привілеї, адже кращі університети пропонують їм щедрі квоти, незважаючи на те, що ці учні є привілейованими в будь-якому випадку через можливість відвідувати кращі школи.

Про необхідність реформувати «гаокао» говорять із часів його появи, але результати залишають бажати кращого. Велика поступка мала місце на початку 2000-х рр., коли окремим провінціям дозволили розробити власні екзаменаційні документи. У 2016 році кращі університети оголосили про співбесіди з перспективними абітурієнтами, надаючи таким учням до 10 додаткових балів до результату «гаокао». Водночас відносно невеликі зміни можуть зустріти запеклий опір. У травні уряд оголосив, що 80 тис. університетських місць у провінціях Цзянсу й Хубей буде зарезервовано для випускників шкіл із бідних регіонів із метою вирішення провінційної нерівності. Але натовп батьків середнього класу вийшов на вулиці в шести містах на знак протесту проти таких реформ, побоюючись, що позитивна дискримінація на користь бідних сімей залишить «за бортом» їхніх власних дітей.

Коли ж справа доходить до більш всеосяжної реформи, педагоги Китаю погоджуються, що будь-яка альтернатива можливість легкої маніпуляції багатими громадянами. Якби разом з екзаменаційним результатом до уваги також бралися шкільні оцінки, хабарництво набрало б ще більш загрозливого масштабу (батьки часто дають вчителям так звані «червоні пакети», набиті банкнотами, в обмін на особливу увагу до їхньої дитини). Те ж саме стосується прямого вступу до університету. Тому країна продовжує оцінювати майбутнє кожної дитини в закритій кімнаті протягом двох днів на початку червня.

Цікаво, що в китайській мові є поняття «кіутубейлун», так звана «дилема ув’язнених» – відомий парадокс про взаємну конкуренцію, незважаючи на переваги співпраці: якби кожен [учень] погодився ставитися до ситуації простіше, переслідувати свої власні інтереси й захоплення, конкуренція не була б настільки сильною. Однак, вони воліють пожертвувати своїм вільним часом і витрачати кожну хвилину життя на навчання, щоби мати більше шансів отримати високу оцінку, а за таких умов кожен повинен дотримуватися тих же правил.

 

Ілюстрації: oneclass.com

Вам может понравиться

Leave a Reply

Your email address will not be published.