Заціни, ми вже 101 856 консультацій провели

Галерея чи не галерея?

Оновлено

Галереї сучасного мистецтва заповнені чудовими картинами та об’єктами, але

що робити, якщо тобі недостатньо просто дивитися? Як зробити так, щоби дивилися

саме на тебе?

Конкуренція досить велика, рівно, як і попит.

Сучасне мистецтво лежить ближче

до модерну й авангарду, до всього передового й раніше небаченого. Течій неймовірно

багато: футуризм, Експресіонізм, імпресіонізм і так далі. Якщо захотіти, у всіх

можна розібратися, але зараз не про це. Картини сучасних абстракціоністів б’ють

рекорди на аукціонах, ринок творів мистецтв переживає «бум». Люди біжать в

галереї, розглядають яскраві плями фарби і складні скульптури з явним ухилом в

футуризм.

 

З одного боку, людство отримало доступ до інформації, до освіти, з’явилося

більше можливостей для розвитку та самореалізації. Отже, з’явився більший

запит на задоволення своїх емоцій, переживань і почуттів, які не завжди могли

вміститися в природні образи. Ідею творів потрібно тепер не виглядати в

тому, що зображено, а скоріше сприймати те, як саме воно зображено,

вчитуватися у форми, відчувати композицію та побудову, аналізувати на

первинному рівні підсвідомості. Не думати, але відчувати. Велика частина суспільства стала

менше читати, набагато продуктивніше сприймаючи відео- та фотоматеріали, що робить

наше сприйняття візуальним, образним.

З іншого боку, такий інтерес до сучасного мистецтва так само позначений його

дорожнеча.

Марк Ротко вважається одним із кращих (читати: найуспішніших) сучасних художників.

Його картини йдуть з аукціонів за десятки мільйонів доларів, люди валять на виставки.

Сам Ротко висловлювався з цього приводу швидше з жалем, неодноразово обурюючись з

приводу приземленості людей. Як би він не старався, його картини в більшості випадків

сприймаються, як розкішний, вишуканий колірний акцент в інтер’єрі квартири.

Ротко називають «найбільшим колористом», що, взагалі-то, досить прикро для

художник. Не дивлячись на славу й успіх, Марк Ротко залишається незаслужено незрозумілим

власними ж обожнювачами.

Так що ж все-таки потрібно що б стати великим художником сьогодні? Великі полотна?

Яскраві кольори? А, може бути, загадковість і складність сприйняття своїх творів?

Для того, щоби пробитися в центр культурного руху, потрібно вискочити. Потрібний

дилери, але де їх шукати, коли на виставки пробитися непросто, а в інтернеті

загубитися легко?

 

Одним із варіантів є участь у виставці не галерейного формату. В Європі і

Америці цей формат набагато більш поширений, ніж в Україні, але й до нас

доходити. Нещодавно, у серпні цього року, у Львові пройшла виставка не галерейного

формату «Про Глибоке». Це єдина подібна виставка в Україні, але якої мені

довелося побувати, але не беруся стверджувати, що вона єдина у своєму роді. Весь

відбувалося в занедбаному приміщенні басейну, всередині й на стінах висіли картини,

іноді зустрічалися скульптури. На даху була зона відпочинку з напоями, музикантами і

ди-джей. На вулиці також була невелика сцена й панувала атмосфера відпочинку й теплого

літнього святкування великою компанією друзів. Чим, по суті, захід і було.

Ми поговорили з організатором виставки «Про Глибоке», Яриною, і постаралися

розібратися в цьому відносно новому для України форматі:

 

У чому суть виставок не галерейного формату? У чому їх відмінність від галерейних

виставок?

Я: Не галерейний формат – це занедбані приміщення, це атмосфера трешу, це місце,

де творчість може пожвавити простір. Різниця в тому, що немає жорстких критеріїв відбору комісії старої школи. Формат підтримується гучним святкуванням і

атмосферою відпочинку, це вечірка художників і представлення нових облич і імен для

міста або країни.

 

Як художники потрапляють до вас на виставки? Ви їх шукаєте або вони вас?

Я: 3 місяці тому ми відкрили простір для художників і музикантів А space. В

час невеликих подій, таких, як «літературники» або звичайні «скетчінги», концерти ми

постійно залучали і знайомилися з новими людьми, зокрема й художниками.

Інформація про можливість участі у виставці поширювалася нашими знайомими, а

також сторінками у Фейсбук та Інстаграм. Допомогли також проєкти «Галерея 101» і «Zefirina»

gallery. Ми шукали їх самі, але і вони знайшли нас.

Які були критерії для художників, які хотіли потрапити до вас на виставку?

Я: основним критерієм були опис і пояснення роботи. Художник повинен був

описати, чому він вважає свою роботу «глибокою».

 

Чи допоможе це в якійсь мірі початківцям художникам?

Я: Це допоможе впоратися зі страхом перед аудиторією, так як під час такого

заходи відбувається аrtist talk, де художник описує свої роботи й себе детальніше

перед публікою. Це допоможе показати себе й розкритися, оскільки в нашому місті

(Львів), на жаль, мало таких можливостей і художники вдячні за можливість,

неодноразово повторюючи: «Спасибі, що нас побачили». Це також дає їм натхнення для

творчості та участі в нових виставках уже галерейного формату.

 

Що необхідно для створення подібної виставки? Які є підводні камені?

Я: Для цього з нашого боку знадобилося величезне бажання. Ця виставка була безпосередньо моєю мрією з того моменту, як я побачила покинутий басейн. Також
нашого боку було потрібно величезне бажання. Ця виставка була

власні зусилля та фінанси на прибирання та облаштування такого приміщення, час, а

головне – команда. Труднощів було чимало через відсутність досвіду в подібних проєктах.

Час підтискав так, що в ніч перед проєктом команда спала всього дві години. В даному

приміщенні не було навіть електроенергії, однак нам дуже пощастило з архітекторами в

команді й допомогою виконробів, які швидко вирішували ці проблеми.

 

Як ви думаєте, чи можна розглядати формат не галерейних виставок як шанс

для молодих художників бути поміченими?

Я: Звичайно, це і є основною метою не галерейного формату.

 

Підвівши риску, можу сказати: не галерейні виставки – цікавий формат, який не

просто чудово уживеться з галерейним, але ще й допоможе відкрити нові обличчя. В

сучасному світі настільки багато простору, що двом форматам точно не буде

тісно, тим більше, що вони займають зовсім різні ніші в культурному житті.

 

Авторка: Єлизавета Маловичко

 

Вам може сподобатися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.