За даними ООН кожна третя жінка у світі стає жертвою насильства. Наш спецпроект # ОднаИзТрех, як і багато інших, покликаний заявити про проблему насильства над жінками. Більше про проєкт тут.
Ми розповімо історії трьох дівчат, вони – кожна третя. Їх ви бачите на вулицях, з ними вчитеся і дружите. Саме тому говорити про це важливо.
Привіт, я Поліна. Моя історія почалася влітку 2013 року.
Мені було 14 років, попереду – літо перед восьмим класом.
Тоді моя бабуся переїхала в інший район мого рідного міста і, як і більшість дітей, я проводила левову частку своїх канікул у неї в гостях. Саме тоді моє коло друзів змінилося різко й надовго.
Як і всі інші діти, літо я проводила «у дворі». Там я й зустріла свою «погану» компанію. Тоді мені здавалося, що курити, пити алкоголь і енергетики, здійснювати дрібні правопорушення – це дико круто.
Саме цим і займалися у вільний час мої нові друзі. У цій компанії були хлопці й дівчата різного віку. І саме там я зустріла свого першого хлопця, який був старший за мене на 4 роки. Він був красивим, сильним, авторитетним – лідер тієї компанії.
Це була звичайна історія з «поганим» хлопцем і «хорошою» дівчинкою. Ми відразу сподобалися один одному й почали відносини. Я не відразу зрозуміла, та й не знала до кінця про існування абьюзівних відносин. Тоді мені здавалося, що так і повинно бути. Що все навколо вороги, а ось Він – єдина близька мені людина.
Перший час усе було, як у фільмах: він дарував мені квіти, проводжав додому, писав листи від руки, робив компліменти й розповідав про свою нелегку долю. Доводив, що в душі він ранимий і добрий хлопець, хоч і веде такий бандитський спосіб життя; що мовляв, життя його змусило, а насправді він не такий. Я щиро вірила кожному його слову.
Потім він почав напрошуватися до мене в гості, у той час, коли батьків не було вдома; почав виявляти невдоволення, коли я йшла гуляти з подругами й не брала його із собою; злився, коли мені писали інші хлопці і просто приходив у лють, коли я їм відповідала.
Наші відносини були схожі на гойдалки, і я ніколи не знала, чи прилетить мені сьогодні гойдалок по лобі або я зможу ухилитися.
Коли підходив кінець першого року наших відносин, я вже не спілкувалася ні з ким, крім нього; він зустрічав і проводжав мене в школу та музичну школу, тим самим контролюючи всі мої переміщення; щодня він приходив до мене додому й сидів там до того часу, як приходили мої батьки; другі півроку відносин він почав схиляти мене до сексу, але він ніколи фізично не примушував мене, мовляв, це було тільки моє рішення; він уже контролював усі мої соціальні мережі і всіляко зневажав мої захоплення. Коли мені це набридло і спробувала піти, він вселив мені, що я сама негарна й не приваблива в цьому світі, що крім нього зі мною водитися не буде. Він просив вибачення й тиснув на жалість, але вже через секунду кричав на мене й робив мене винною у всіх бідах.
На соромі, вині й на тотальному моєму самоті трималися ці відносини.
Другий рік відносин почався з мого першого сексу. Зараз я розумію, що зовсім не було готова до нього. Мені не було боляче, але мені було дуже страшно. Тоді мені ні з ким було про це поговорити. До, після й під час першого разу я плакала, і саме тоді він прив’язав мене до себе остаточно.
Все це не могло пройти безслідно для мого фізичного й ментального здоров’я – у мене почалася анорексія і трихотілломанія.
Анорексія -захворювання, що виникає переважно в дівчаток-підлітків і молодих дівчат (вельми рідко в осіб чоловічої статі цього ж віку) і виражається у свідомому, надзвичайно стійкому й цілеспрямованому прагненні до схуднення, нерідко що досягає вираженої кахексії з можливим летальним результатом.
Трихотілломанія – це періодичне висмикування власного волосся, результатом якого стає їх випадання.
Я почала часто пропускати школу через непритомність і зниженого тиску. Мої стосунки з батьками зіпсувалися в край і мені просто хотілося зникнути, коли стабільно раз на два дні він влаштовував мені сцени ревнощів і просто розчавлював мене психологічно.
Я вже не знала, хто я й що мені робити. Я все ще вірила, що він зміниться і все налагодитися, адже все так здорово починалося.
Після чергового скандалу я вирішила порвати ці відносини й саме тоді почався шантаж-він обзивав мене шл * хой і пообіцяв усім розповісти в якому віці я» втратила «цноту.
Я була в жаху й тоді хотіла просто накласти на себе руки й навіть робила кілька спроб. На щастя, ці спроби були невдалі.
Не було б щастя, та нещастя допомогло – почалася війна на Донбасі й саме ця подія позбавила мене від цих відносин. Я переїхала в інше місто й мої стосунки із сім’єю налагодилися, я розповіла все мамі. Усе, що було зі мною за ці два роки.
На жаль, відстань не зупиняла його і він почав тиснути на мене ще більше. Зараз я розумію, що втрата контролю наді мною привела його просто в жах. Він писав і дзвонив мені й моїй подрузі, з якою я пішла в нову школу; погрожуючи і проклинаючи, він просто кожну годину мого життя нагадував про себе. Було нелегко, але тепер я була не одна. Через півроку він заспокоївся й заблокував мене у всіх соцмережах. Я видихнула, адже сама не наважувалася це зробити.
На цьому Моя історія абьюзивних відносин Закінчилася.
Конт б оль: чому «турбота» – це боляче
Емоційне насильство або аб’юз може проявлятися в різних формах: жартах, насмішках, спробах контролю або ж повному контролі, приниженнях і знеціненні.
Повний контроль, який часто маскують під турботу, – серйозна проблема, яка безпосередньо впливає не тільки на відносини між партнерами, але й на ставлення жертви до себе.
Умовний моніторинг: повідомлення про те, «де ти і з ким», постійні перевірки соціальних мереж, звинувачення в брехні й пошук» правди «можуть перетворитися на переслідування й мати наслідки у вигляді співзалежних відносин, крім того, відобразиться на безпеці іншої людини.
Вимога» відзвітувати «про свою геолокацію, спроби обмеження свободи пересувань і спілкування з іншими ─ одна з характерних рис емоційного абьюза.
Як розпізнати емоційне насильство?
Моделі нашого проєкту не мають відношення до історії, описаної в статті.
