Заціни, ми вже 17 002 консультацій провели

12 акаунтів Instagram, які змусять тебе відчувати себе чудово

Обновлено

Часто нам здається, що Instagram – це одні лише ідеальні картинки, які можуть змусити нас відчувати себе погано і викликати в нас занепокоєння через те, що в нас щось стирчить або виглядаємо ми якось неї дуже. Багато хто з нас витрачає години, знімаючи сотні знімків, щоб отримати саме те, що потрібно, в ідеальному світлі, з точного кута, щоб фотка була гідна поста в Insta.

Акаунти супермоделей або звичайних худих дівчаток часто залишаються в нас у голові, як приклад того, як потрібно виглядати, щоби подобається оточуючих. Але їх знімки не завжди збігаються з нашою реальністю.
Дивлячись на них ми думаємо, що ми – якісь не такі: занадто повні або худі, з акне або шрамами. Але справа зовсім в іншому, адже ми прекрасні самі по собі. Кожен із нас – гарний.

Те, що ми бачимо у своїй стрічці – нав’язано масовою культурою, часто нездоровою до того, що світ дуже різноманітний. Але є й хороші новини!
На кожні 10 акаунтів «типово красивих» профілів, знайдеться мінімум 5 тих, хто своїм прикладом доводить, що краса – вона різна, з великими й маленькими формами, прищиками й родимками.

Якщо вам теж складно приймати в собі те, що в масовій культурі прийнято називати «недосконалостями», надихніться прикладами з 12 акаунтів в Instagram, наведених нижче. А якщо ви досі вважаєте, що фото в соцмережі можуть викладати тільки «красиві» люди, цей список стане в нагоді вам ще більше.

1. @nikonova.online

Тетяна Ніконова – відома феміністка, активістка сексуальної освіти й авторка блогу Nikonova.online. В Instagram-акаунті її проєкту багато публікацій, так чи інакше пов’язаних із тілесністю. Навіть побіжне прочитання постів (особливо – питань читачів) демонструє, скільки проблем виникає в людей через невідповідність загальноприйнятим стандартам краси. Хтось соромиться займатися сексом через складки на тілі, хтось уникає басейнів і пляжів через сором за свою шкіру, а хтось планує небезпечну операцію, тому що одна груди менше іншої.

«Для мене бодіпозитив-це в першу чергу про відмову оцінювати людей і особливо жінок за зовнішнім виглядом. Неважливо, що в даний момент у суспільстві вважається красивим, особисте тіло кожної – її особиста справа. 

Спочатку бодіпозітівное рух грунтувалося на розмові про масу тіла і його розмірах, але зараз зрозуміло, що відчепитися варто від усього – акне, сутулості, кривих зубів, шрамів, розтяжок та іншого, ніж постійно намагаються підчепити. Ідея» але це ж нездорово «насправді прикриває гостре бажання присанитися за чужий рахунок. А жити здоровим життям чи ні – завжди особистий вибір, тим більше, що вважається красивим – далеко не завжди здорово. 

Наприклад, у людей із підвищеною вагою виживання теж вище , і для мене це значимий показник, що спроба присоромити когось за недостатню крихкість не означає ні доброти, ні старань допомогти. Я сама публічна людина й постійно отримую оцінки власної зовнішності, але звертати на них увагу давно перестала. Ними говорить невігластво й нездатність впоратися з власним страхом перед старінням і неминучим в’яненням. я дуже співчуваю цим людям і працюю в тому числі для них – щоби їх страхи пішли, і вони нарешті почали просто жити».

2. @ekaterinaxiii

Ще одна відома активістка-Катерина Карелова. У своїх постах вона пише про те, як їй вдалося прийняти власне тіло й налагодити з ним контакт, про вибір одягу великого розміру і про негативні реакції, яким піддаються люди, що відрізняються від конвенційних стандартів.

У коментарях завжди багато відгуків людей, які зіткнулися з подібними проблемами на своєму досвіді. Не дивно, адже масова культура формує сприйняття того, що красиво і правильно: ще у 2011 році було опубліковано дослідження, яке продемонструвало, що 72 % людей із надмірною вагою й ожирінням, зображених на новинних фотографіях в Інтернеті, зазнали стигматизації. Вони частіше худих були зображені «без голови», з боку або ззаду, а іноді й зовсім – тільки як живіт і нижня частина тіла. Таким чином, людям із підвищеною вагою в масовій культурі частіше відмовляють у суб’єктності, представляючи їх як об’єкти – усього лише «товсті частини тіла».

3. @olya.cass

Аккаунт Олі-невичерпне джерело позитиву. Дівчина часто закликає передплатників уважно слухати себе і свій організм, розповідає про важливість підтримуючого оточення й ділиться своїм досвідом реагування на хейтерів із їх непрошеними порадами.

На жаль, люди, розмір одягу яких більше, ніж M, дійсно часто піддаються «доброзичливою» дискримінації: поради схуднути подаються не як критика, а як турбота про здоров’я й соціальної влаштованості. Проте, дослідження доводять: всупереч поширеному міфу, фетшеймінг не призводить до того, що об’єкт обговорень «береться за себе». Навпаки, від тиску з боку люди ризикують набрати ще більше.

Недавні експерименти довели, що подібна стигматизація провокує переїдання, знижуючи здатність до самоконтролю й підвищуючи рівень кортизолу, що впливає на набір ваги. Ефект особливо помітний, якщо людина й без маніпуляцій із боку вчених відносить себе до страждаючих ожирінням.

4. @go.sakharova

Незважаючи на те, що Анну Сахарову, яка веде цей аккаунт, складно назвати людиною з неконвенціональною зовнішністю, її блог зачіпає теми, які входять до порядку бодіпозитивного руху. Наприклад, у своїх публікаціях Аня обговорює ставлення суспільства до волосся на жіночому тілі, менструації, татуювань, пірсингу й людям не слов’янської зовнішності.

5. @youngmasha

Приналежність до нетитульної нації часто стає проблемою для людей, що живуть у Росії: дивно, але в навіть у такій багатонаціональній країні колір шкіри сильно впливає на сприйняття людини. У своєму блозі Маша багато пише про бодіпозитиві, у тому числі – замішаному на расизмі. Не маючи зайвої ваги, вона все одно змушена стикатися з неадекватною реакцією на вулиці, у соцмережах і в особистих відносинах: «навіть зараз я іноді ловлю себе на думці, що» ось була б я як усі „, <…> щоби я починала зустрічатися з хлопцями без страху» а раптом у нього просто фетиш на таких, як я? «», – пише вона під одним зі своїх постів.

6. @nemestnyye

Ще один Instagram дівчини, яка зіткнулася з дискримінацією на грунті своєї  візуальної відмінності від більшості. Багатьом здасться, що» модельна «зовнішність – пропуск у світ, вільний від стигматизації, але люди, особливо жінки, можуть піддатися критиці в будь – якій вазі, й авторка цього блогу-яскравий доказ цієї тези.

«Бодіпозитив-міст між тілом, внутрішніми механізмами і формами самовираження. З 5 років мене ламали як хотіли: втовкмачували неприязнь до себе, переробляли міміку, реакцію на події, стиль в одязі, манеру спілкування… я стала мудрішою, пройшовши через це пекло. Стала спокійніше ставитися до людей іншого погляду. Відкрився простір для самовираження. Потрібно бути крутушкой виключно для себе, виходячи в багатогранний світ, тому що завжди будуть ті, кому щось не сподобається. 

Хейтери кричали, шепотілися, писали особисті повідомлення, щоби не будувала із себе фальшивку. Деяким людям важко жити з іншими людьми. Колишній хлопець частенько говорив, що набрала вагу, і йому не подобаються розтяжки на дупі. Але нерозважливо виснажувати й не любити тіло, не зрозумівши, що ж насправді відбувається. Тільки ласкаве поводження із собою допомагає чути себе й не завдавати шкоди іншим».

7. @miliyollie

«Навіть у бодіпозитивних активісток бувають дні, коли все х*рово, і бісить власне обличчя й тіло. Це буває в багатьох тисяч людей. Це сумна, але правда. Бодіпозитив – про прийняття, а не про любов. Про прийняття свого й чужого тіла, того, що всі тіла різні, і чужі тіла не заслуговують обговорення й образи, як і твоє тіло теж цього не заслуговує. Тіло – це просто тіло. Тіло – це взагалі не big deal «, – пише в Instagram Мила Олі.

У своїх публікаціях вона пише про те, як сприймається відкритий одяг великих розмірів, міркує про презентацію різних тіл у масовій культурі й переосмислює своє ставлення до косметики, прислухаючись до власних відчуттів і відмовляючись від нав’язаної суспільством парадигми «жінка повинна фарбуватися завжди».

8. @acneblog

Проблеми зі шкірою, особливо акне, займають окреме місце в числі бодіпозитивних тем. Хоча багато хто думає, що прищі – те, з чим стикаються тільки підлітки, у реальності величезна кількість жінок і чоловіків страждають від дерматологічних захворювань. Настя, яка веде цей блог, розвінчує міфи про акне, ділиться своїм досвідом лікування й описує супутні труднощі, з якими їй і її товаришам по діагнозу доводиться постійно стикатися.

Популярна думка, що сучасна косметологія дозволяє позбутися акне раз і назавжди. Це не зовсім так: для багатьох людей боротьба з висипаннями затягується на роки, вимагаючи величезної кількості ресурсів – часу, фінансів і нервів. І результат лікування все ще неможливо передбачити на 100 %.

Проте, стигматизація акне процвітає: людям із «проблемною шкірою» вселяють, що вони ненормальні й то радять правильно харчуватися, то рекомендують сумнівні препарати й небезпечні косметичні процедури. Дослідження ірландських вчених підтверджує: ця стигма помітно знижує якість життя людей, які страждають від акне, – через суспільний тиск вони не тільки відчувають психологічний дискомфорт, а й отримують масу проблем із фізичним здоров’ям, у тому числі порушення сну, гастроентерологічні захворювання та головні болі.

9. @sollnts

Наступний блог у списку так і називається – «топлю за бодіпозитив». Його авторка у своїх публікаціях описує ситуації, які знайомі багатьом «нестандартним» людям: цькування в школі, складності у відносинах із людьми й ілюзія, що щасливе життя почнеться, як тільки скинеш кілька зайвих кг.

«Для мене бодіпозитив – це про ставлення до себе і відносини з оточуючими. Коли ми сприймаємо себе як непридатних для будь-яких речей (любов, сексуальність, банальне носіння коротких спідниць), то ми не можемо вибудувати здорові відносини зі світом. Це заважає розвивати свою особистість, знайомитися з людьми, придумувати ідеї і втілювати їх. 

Бодіпозитив – це про можливості. Це про те, що ти можеш собі дозволити, тому що усвідомлюєш, що життя проходить прямо зараз, і хочеш зробити її краще. Можеш дозволити собі бути щасливішим, тому що любиш. І зовнішні характеристики більше не заважають. Ти не боїшся осуду.

 Я просто задала собі питання: чи буду я щаслива, якщо через 50 років не зможу подивитися на свої фотографії з молодості, тому що не робила їх через „неправильного» тіла? Ні, я не буду щаслива. Чи буду я відчувати, що кайфово прожило життя, якщо не навчуся себе поважати? Ні. Чи з’являться в мене цікаві знайомства або відносини, якщо я буду жити у своїх комплексах? Ні. Чи дійсно я бажаю схуднути в даний період? Ні. Чи можу я любити себе вже зараз? Чи хочу я цього всього прямо зараз? Так. 

Ось заради цього я почала змінювати до себе ставлення. І до інших людей теж, тому що коли не любиш себе, то стаєш дуже їдким людиною, токсичним. Я рада, що більше не така». 

Говорячи про токсичних людей, неможливо не згадати хейтерів. Вони так чи інакше займають чималу частину життя бодіпозитивних активістів. Однак авторка аккаунта @sollnts зізнається: в 13 років вона сама була трохи хейтером, тому тепер краще розуміє справжні мотиви людей, які залишають їй негативні коментарі. На її думку, люди просто вважають, що можуть влазити в чужий особистий простір і міняти в ньому щось, іноді-нібито маючи благі наміри. Насправді, – міркує дівчина, – людям просто прикро, що вони не можуть жити так само вільно.

«Наприклад, дівчина, яка не може викласти фото в купальнику, буде писати під моєю фотографією: «як можна таке виставляти? З розуму сходили зі своїм прийняттям себе!». Вона так не може, але хотіла б. Звідси злість. Людина, у якої до себе здорове ставлення, не буде лізти в чуже життя з подібним негативом». 

10. @psih.andreevna

Ще один гумористичний і іронічний Instagram-аккаунт, авторка якого часто пише про прийняття себе, постійну критику зовнішнього вигляду незалежно від фігури й нездатності суспільства прийняти жіноче тіло після пологів.

«Для мене бодіпозитив – лише прийняття свого тіла! Своїх особливостей. Відсутність ненависті до себе. Я ненавиділа свої широкі кістки через те, що при однакових зовнішніх даних завжди важила на 5-8 кг більше своїх подруг. «Чому я така важка? Я така жирна!». Ваги мене вбивали. 

Я була в збірній Росії з тхеквондо, і зважування – невід’ємна частина цього спорту. Щоразу воно було диким стресом для мене. Зараз я на 20 кг більше тієї дівчинки, яка в дзеркало на себе дивитися не могла. Але внутрішньо моя голова стала здоровішою! 

Бодіпозитив – це адекватне ставлення до себе. Рух за те, щоби такі дівчатка перестали себе ненавидіти і зрозуміли, що люди різні. Коли я народила дитину й повернулася додому у вазі 85 кг при нормальній вазі 63… Подруги мене шкодували. Говоривши: «Що за жах? Як після такого хотіти дітей? «, дивлячись на фото мого тіла. Я обмежила своє харчування, як робила десятки разів до цього. Схудла майже до своєї «норми». Всі захоплювалися, як я добре виглядаю! А в мене жмутами сипалися волосся, відколювалися зуби й шарувалися нігті. Були компульсивні переїдання й моторошна апатія.

У якийсь момент я зрозуміла, що це шлях у нікуди. Тоді я дозволила собі їсти все! У будь-яких кількостях! Стала більше спілкуватися із собою й зайнялася самокопанням і самопізнанням. Шлях дуже довгий. Вага зростала, як на дріжджах. Спочатку хотілося плакати, але зупинитися я не могла. Зараз я в гіршій своїй фізичній формі за все життя, але щасливіше і здоровіше в тисячу разів!

Ще багато над чим працювати, але мій прогрес мене мотивує. Рецепт збереження душевної рівноваги завжди один – перестати жити для «а що скажуть люди?» і почати нарешті жити для себе. Скільки у вас залишилося років? Невідомо! Моїй мамі 49 – молода, здорова жінка. Її місяць тому збила машина, коли вона переходила дорогу на зелене світло. Те, що вона вижила – просто диво. Ми нічого не можемо контролювати, не знаємо, коли наш шлях закінчиться. Якщо він закінчиться сьогодні, вам буде що згадати? Люди, вас засуджують, нещасні. Глибоко нещасні. Інакше їм просто було б плювати на ваше життя». 

11. @mysteria_luna

У Насті, яка веде цей блог, муковісцидоз. А це означає, що крім дискримінації по зростанню, розміром, станом шкіри й так далі, вона піддається ще і стигматизації через наслідки лікування.

«На конструктивний діалог із собою мене надихає розуміння, що першорядне моє здоров’я, і що якщо мені для здоров’я в прямому сенсі потрібно зробити дірку в животі, то тут немає місця вибору на користь краси заради краси. У «бодіпозитив „я вкладаю саме поняття «прийняття себе». Незважаючи ні на що, у тому числі – на шрами від операцій, вроджені особливості, опіки і взагалі тіло. Таке, яке воно є». 

Настя поділилася також своїм списком правил, які допомагають їй переживати нападки хейтерів:

  • Не починати ранок із прочитання коментарів.
  • Не відповідати на коментарі тролів (вони не готові на конструктивну розмову й будуть тільки ображати далі).
  • Не зациклюватися.
  • Працювати з психологом або психотерапевтом над своїми реакціями на зовнішній світ.

12. @writerkatya

Письменниця Катя Майорова у своєму блозі багато уваги приділяє творчості й роботі. Але часто серед оглядів прочитаних книг, розповідей про кухню книжкових видавництв і професійних лайфхаків з’являються публікації про сприйняття жіночого тіла, що не вписується в стандарти краси.

«Звичайно, бодіпозитив-це не тільки волосся на тілі або вага. Взагалі бодіпозитив-він про всі тіла, про позитивне до них ставлення, якщо заглибитися в значення цього слова. Адже ніяка людська культура не має на увазі прийняття свого тіла. Споконвіку люди хочуть щось змінити в собі, десь прибрати, десь додати. 

На мій погляд, бодіпозитив вчить бачити й помічати в собі і своєму тілі позитивні аспекти. Любити своє тіло. Приймати його таким, яке воно є. Бути вдячним йому. Адже ми про своє тіло або погано, або ніяк. Ну й що стосується конкретно ваги – я вважаю, що в нас повно фетофобних стереотипів на цей рахунок. Не завжди повнота – ознака хвороб. На мій погляд, це наслідок певного мислення. І треба працювати не в спортзалі, а зі своєю головою». 

 

Джерело добірки: Screenlifer

Вам може сподобатися

Залишити відповідь

Your email address will not be published.