Заціни, ми вже 58 273 консультацій провели

Страх жити своє життя

Як перестати боятися? – ніяк!

Тому що переважно це не страх, це комплекс. 

1. Це перевернуте поняття відповідальності, коли ми відповідаємо не за свої дії, а за те, як би ці дії не поранили іншу людину (те саме: мама засмутиться). 

2. Це спроба контролювати весь світ і полон незнання, де я починаюсь, а де закінчуюсь (чи можу я повпливати на глобальне потепління та щастя іншої людини?)

3. Це неможливість брати на себе відповідальність за свої рішення, зростаюча із браку досвіду чи його асиміляції. Це коли ми або не знаємо, шо нам по плечу і з чим ми можемо впоратися, або ми не фіксуємо це як нашу можливість («без тебе у мене б не вийшло»). 

4. Це провина за свої рішення, зростаючі із а) пункту про відповідальність за щастя близьких і б) звички жити, як має/треба/скажуть. Дуже прихована та дуже важкодоступна, бо вкрита переконаннями (наприклад, справжній чоловік має/хороша мати належить дитині).

5. Це тривога перед невідомістю, зростаюча із пункту 4 (віра, шо впораюся) та особисті цінності (що для одного легко, боя іншого стрибнути вище голови). 

6. Це неможливість контролювати іноді навіть свої почуття, а часто повне незнання, що це таке – чутливість та як на неї можна спиратися. 

7. Це непройдений виток сепарації, коли ми не набуваємо здатність бути не залежними, а поруч із значущим близьким. Це коли я дорослий і інші теж дорослі, а, значить, ніхто краще за мене не знає, як для мене краще. 

8. Ніхто нікому нічого не повинен. А по іншу сторону від неї – потреба давати й ділитися. Із хочу, а не з обов’язку. І це природна потреба дорослої людини  і це не те, до чого неможливо дотягнутися, Якшо постійно бути повинним і чекати від когось дозволу. 

9. Це не знання, а хто я насправді – у відриві від усіх образів, які мені надав соціум, батьки та близькі. 

10. Це відсутність енергії на зміни, зростаючі із невпевненості, що «усі так живуть» та вузького світогляду (коли чиясь різні ти сприймається як загроза). 

Таким чином, те, шо ми називаємо страхом – це лабіринт із незрозумілою кількістю дверей. Із одної відкривається інша, але на виході має виявитися, що боротися ні з чим.

Вам може сподобатися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.