Активісти та підлітки із команди Teenergizer з Душанбе поділилися особливостями своєї роботи, а також труднощами, з якими зіштовхуються ВІЛ+ підлітки.
Про команду
Наша команда працює у республіці Таджикистан. У складі 15 підлітків ми щодня тримаємо зв’язок між собою. У команді працюють і хлопці, і дівчата, адже ми дотримуємося гендерного балансу, і всі думки, успіхи чи труднощі кожного враховуються.
Ми проводимо групи взаємодопомоги для дітей та підлітків ВІЛ+, а також стажування, тренінги для спеціалістів та батьків. Відкриваємо статус дітям. Ми навіть маємо досвід у груповому відкритті. Звичайно ж, після закінчення стажування проводимо ВИЧеринку. Крім намічених заходів у рамках гранту, команда також організовує різні посиденьки та вечірки між собою».
Про ситуацiю у країнi
Оскільки ВІЛ+ люди зіштовхуються з численними труднощами, наш уряд звертає на нас увагу, але не на тому рівні, на якому хотілося б. Доступ до антиретровірусної терапії забезпечений, але побічні ефекти, що виявляються при прийманні ліків, важко долати через стигму. Крім того, у медичних центрах стосовно осіб, які живуть із ВІЛ, також є дискримінація.
Наприклад, дівчинка з нашої команди хотіла оперувати вухо, але через страх зіпсувати медичні апарати, лікар відмовився робити операцію.
Для підлітків до 16 років призначено субсидію у вигляді грошової допомоги, але при оформленні документів наші батьки також стикаються зі стигмою, пов’язаною з ВІЛ. Співробітники фінансового відділу не дуже добре ставляться до нас. Знаю один випадок, коли в черзі на субсидію, співробітника перед усіма оголосила мамі хлопця з ВІЛ, що «настала черга тих, у кого СНІД». Люди довкола на неї дивилися. Дехто з жалістю, дехто з ненавистю. Це ранило і цю жінку до глибини душі, і нас.
Також у нас немає безпечного простору для звернення щодо ментального та сексуально репродуктивного здоров’я. У нашому регіоні є проблеми зі стигмою та дискримінацією ВІЛ+ людей.
Тому ми хочемо подякувати Teenergizer!
«Я рада, що ми маємо цю ініціативу, завдяки якій я більше не сумую вдома. До цього мені важко було розібратися у своєму житті, а коли мене запросили до команди, моє життя змінилося до невпізнання, і з’явилися думки, спрямовані на реалізацію нових ідей»
«Я багато разів брала участь в онлайн зустрічах, і це дало мені надію на те, що мене слухають не лише в країні, де я живу, але й за її межами. Я завжди хотіла організовувати заходи, і моя мрія збулася»
«Всі ми знайшли дім. Ми були розкидані, нема з ким було поділитися переживаннями, проговорити про те, про що не можеш сказати навіть близькій подрузі. Після участі у всіх заходах ми здобули нові знання, стали більш розкутими, впевненими в собі, і звичайно ж, знайшли багато нових друзів»
