Продовжуємо ділитися історіями активістів Teenergizer! Сьогодні нова анонімна історія від дівчини, що до повномасштабного вторгнення мала щасливе життя. Як вона зустріла 24 лютого? Що допомагає витримати стрес? Читайте далі!
15 рокiв / Рiдне мiсто: Донецьк / До повномасштабного вторгнення: Київ
Яким ти пам’ятаєш ранок 24 лютого?
Я мала бути на дистанційному навчанні в той день, тому не планувала рано прокидатися. Але щось розбудило мене десь о 6-7 ранку, проте я не придала цьому великого значення. Дійшла до кухні, щоб випити води та побачила, що мої батьки не сплять. Вони сиділи на підлозі біля телевізора. По їхнім обличчям я зрозуміла що щось не так. “Нас бомблять” — все, що сказав мій батько.
Вже десь два місяці я перебуваю в Польщі у родичів. Нас було 11 людей у квартирі, зараз 8, і це трохи незручно. Мій батько залишився в Києві.
Якби тебе попросили описати своi почуття одним словом, яке б слово це було?
Паніка
Яким було твоє життя до початку вiйни?
До початку війни моє життя було доволі розмірене та щасливе. Кожної суботи ми з подругою ходили на чай, гуляли центром міста з друзями після уроків в п’ятницю. В нас була традиція — святкувати кінець навчального року на березі Дніпра та забігати в воду прямо в одязі в останній день школи.
Одна з найтяжчих змін, які я відчула — відсутність особливих людей в моєму житті. Раніше я бачилася з друзями майже кожного дня, а вже 3 місяці не можу банально обійняти їх.
Якi плани ти мала на 2022 рiк? Про що мрiяла?
Я мала поїхати в табір востаннє, зустрітися з багатьма друзями, відсвяткувати кінець навчального року, мої батьки хотіли поїхати у відпустку.
Як тобi вдається зберiгати своє ментальне та фiзичне здоров’я?
Намагаюся читати менше новин.
Також це підтримка близьких мені людей. Ми намагаємося залишатися на зв’язку. Книги просто врятували мене, я почала читати шаленими об’ємами, і це відволікає. Продовжую будувати плани на майбутнє. Це допомагає вірити, що рано чи пізно все скінчиться.
Якi поради ти б могла дати людям?
Багато хто зіштовхується зі сварками в родині. Важко знаходитися постійно поруч (в одній квартирі/кімнаті, не виходячи з неї) і не дратувати один одного.
З власного досвіду — уникнути сварок майже неможливо.
Я постійно нагадую собі, що треба дихати, намагаюся ізолюватися під час конфліктів, подумати про щось інше. Використовую нотатки, щоб записати те, що мене турбує. Якщо я зовсім на нервах — пишу друзям. Нервувати разом хоча б не так пригнічує :)
