говорити про сексуальне насильство складно – цю тему не прийнято обговорювати, вона викликає суперечки, але її не можна заперечувати й у ній потрібно розбиратися , хоча б для того, щоби будувати здорові відносини з партнером/партнеркою й чітко позначати межі. Я написала це матеріал, щоби поставити запитання, які важко вимовити вголос, але на які так важливо отримати відповідь.
Про маніяків у провулку
Згідно зі статистикою центру «Анна» (Росія), тільки 10 % ґвалтівників взагалі не знайомі з жертвами або майже їх не знають. 40 % злочинців виявляються близькими родичами жертв, решта 50 % – сусідами або друзями. Це означає, що багатьом постраждалим доводилося взаємодіяти з тими, хто завдав їм травму, іноді – щодня.
І цей факт розвінчує всі легенди й розбиває в прах попередження наших суворих бабусь/дідусів/батьків/вчителів про те, що образити можуть тільки одягнені в дивні плащі незнайомці, нічні «мисливці в провулках» і хлопці на вечірках.
Про короткі спідниці
У моїй школі викладали предмет, під назвою «Медицина». І ось одного разу в 11 класі я, у якої голова була забита думками про майбутній ЗНО (ЄДІ), прийшла на урок і перебувала в стані хвилинного шоку після того, як моя вчителька стала говорити про те, що якщо хтось із нас буде гуляти вночі одна, або буде носити «відверті» вбрання, або, не дай бог», буде пити алкоголь у компанії хлопців, то не тільки знайде славу «непорядної дівиці», а ще і стане жертвою зґвалтування. Адже чоловіки, вони ж просто «піддаються на провокацію», яку жінки, будучи хитрими істотами й одночасно слабкою статтю, вміло просувають у маси. Всі ці тези-брехня, і розібратися чому нам допоможе поняття «віктимблеймінг».
Віктимблеймінг – дослівно перекладається як» звинувачення жертви», процес, «коли на жертву злочину, нещасного випадку або будь-якого виду насильства покладається повна або часткова відповідальність за вчинене щодо неї порушення або нещастя, що сталося» «Привіт, wikipedia.com).
Ця культура звинувачення жертв, як і багато інших соціальних явищ, викликана гендерним питанням і становищем жінок у суспільстві.
«Не, ну а що ти хотіла, коли йшла на ту вечірку?»
Питання, на яке відповідати не варто, хоча б із любові до себе й до своїх нервів. Знаєте, варто берегти себе від ідіотів.
Слатшеймінг (з англ. slut – повія, shaming-соромити) – практика критики людей, особливо жінок і дівчат, які сприймаються як порушують очікування суспільства щодо сексуальності через свою поведінку або зовнішнього вигляду (ще раз спасибі, wikipedia.com)
Це ще одна практика, яка поряд із віктимблеймінгом, використовується в рамках усе тієї ж культури звинувачення. У насильстві винен тільки насильник. І про це пам’ятати найважливіше.
Чи вважається секс без згоди партнерки / партнера згвалтуванням, якщо ми зустрічаємося?
Так. Будь-який секс, який не був обопільно добровільним, є насильством. Законодавство України позначило межі цього злочину законом 152 КК України, згідно з яким «зґвалтування – це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, загрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілого». Але чи можна вважати, що це визначення передбачає всі варіанти? Думаю, ні. Про що важливо пам’ятати, так це про те, що цей закон прийняли в 1992 році, тобто 26 років тому, і це безумовно впливає на його точність. Ще ми можемо орієнтуватися на закон, який прийняли у Швеції в липні цього року, у якому зазначено, що якщо секс не є добровільним, значить це незаконно. А це означає, що вираз згоди відіграє ключову роль.
Всі ці критерії: несвідомий стан, пов’язані руки й ноги, маніяки в провулках – звичні нам стереотипи про сексуальне насильство, які обмежують наше розуміння ситуації в цілому. Тому важливо розуміти й пам’ятати – якщо ти бувши проти й не давати свою згоду на секс, він є протизаконним .
У конфлікті завжди винні обидва
Ні. Коли трапляються нещастя, люди зазвичай орудують фразами на зразок цієї, правда є одне «але»: згвалтування, як і інші злочини, – не конфлікт. Жодна людина у світі не має права зазіхати на чуже тіло, розпоряджатися ним і об’єктивувати. «Провокації» у вигляді одягу – не аргумент, так само як і стан алкогольного сп’яніння та інших аспектів, які не є аспектами зовсім. Підтвердити мої слова може ультрапростий приклад: якщо в тебе вкрали цукерку, тобі не скажуть, що ти спровокувавши злодюжку наявністю солодощів у себе в кишені. Навряд чи ти почуєш від рідних слова на кшталт «ти виглядати, як людина, у якого є цукерки, треба бути скромніше «або» не, ну а що ти дати, коли купувати їх?». Якщо навіть ти не посоромишся і звернешся в поліцію, у тебе напевно не запитають про те, у чому ти бувши одягнений і п’ючи чи ти перед цим спиртне. Звучить абсурдно, правда? Але тим не менш, це лише дещиця того, чого зазнають жертви насильства при спробах поділитися й попросити про допомогу.
Твоє тіло – його/її справа
Ця фраза може звучати тільки в одному контексті: якщо справа стосується лікарів. Питання обстеження дуже важливий, але так само морально складний. Згвалтування б’є не стільки по фізичному здоров’ю, скільки по ментальному, так що я хочу зробити акцент на тому, що обстеження й лікування (особливо, психологічна допомога) повинні проходити в місцях, максимально наближених до формату safe space (це можуть бути клініки, дружні до молоді, які ти зможеш знайти на T-Map).
Що буде, якщо не зайнятися своїм здоров’ям? тут варіантів багато і все із сумним результатом: можна запустити лікування ІПСШ і у випробувати неприємні симптоми; не звернувшись вчасно до психолога/психоаналітика, переживати важкі наслідки психічної травми, які можуть розвинутися в депресію, панічний розлад, ОКР і т.д.не можу не згадати і про ризик зараження ВІЛ.
Про бруд
Переживаючи таке потрясіння й піддаючись на тиск оточуючих, люди починають думати про себе в тому ж ключі, що й ті, хто підтримує культуру віктимблеймінгу. Вони відчувають почуття провини, відчувають себе брудними, зіпсованими, намагаються знайти причину в собі. Не вдаючись у довгі міркування щодо цієї теми, хочу вивести це в маленьку записку:
Якщо це сталося з тобою, запам’ятай кілька речей:
1. ти не винен/ – а
2. його / її вчинок очорнює тільки його / її
3. Ти не могла/міг вплинути
4. Факт злочину не робить тебе гірше інших людей
5. Звернися до лікаря
Авторка: Поліна Геращенко
Illustrations: Sylvia Stølan
