У нашому суспільстві існує міф про те, що статеве виховання – це виключно про секс. Проте це, насамперед, про гендерну ідентичність, профілактику захворювань, що передаються статевим шляхом, незаплановану вагітність чи згоду. Саме тому такий важливий предмет, як сексосвіта, визнали необхідним у багатьох країнах світу, і його вивчення є обов’язковим у школах, а іноді навіть у дитячих садочках.
Наприклад, у Нідерландах про особливості людського тіла, оголеність, різницю між хлопчиками й дівчатками діти починають дізнаватися вже з чотирьох років. У Швеції сексосвіту так само впроваджують ще в дошкільному віці, однак найбільшу уваги цій темі приділяють з п’ятого по дев’ятий класи. У старших класах більше зосереджуються на хворобах, особливостях тіла і стосунках.
Проблемою ранніх вагітностей, незахищенихстатевих актів був стурбований американський науковець Дуглас Кірбі, який вирішив дослідити вплив уроків сексосвіти у 97 країнах. За результатами його дослідження, якісна сексуальна освіта посприяла збільшенню використання контрацепції та зменшенню кількості незахищених статевих актів.
Сюди можна додати українську статистику: за результатами дослідження 10-17-річних українців, оприлюдненого дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), «сексуальний дебют» українських підлітків стається в середньому у віці 14-15 років, при якому 2/3 опитаних підлітків, які вже мають статеві стосунки, використовувала презерватив. Дівчата частіше за хлопців повідомляли про нехтування цим – від третини 16-річних до чверті 17-річних.
Практично кожен десятий підліток, який мав секс, визнав віком сексуального дебюту 12 років і молодше (12,1% юнаків та 3,5% дівчат). Цікаво, що кожен десятий 14-річний юнак та кожен шостий 15-річний сказали, що не знають, чи використовували презерватив під час останнього статевого контакту.
Сексосвіта в Україні є справді необхідною
За останні роки тема сексуальної згоди та безпеки стає важливою новиною у ЗМІ: на Закарпатті група хлопців зґвалтувала свою 14-річну подругу, і кривдники відбулися умовним терміном; в Києві «блогери» організовували п’яні вечірки, де знімали сексконтент із непритомними дівчатами; а на Волині протягом 8 місяців група дев’ятикласників вчиняла сексуальне та психологічне насильство, що призвело до стресового розладу у їхнього однокласника. На жаль, таких випадків справді багато.
Проте Міністерство освіти і науки України заявило, що сексуальна освіта у школах вже є, але в реальності вона залишається досить розмитою і не дає підліткам чіткого розуміння важливих питань.
9 лютого 2023 року на сайті Президента України з’явилася петиція про впровадження обов’язкового статевого виховання в систему освіти, у якій зазначалося, що статеве виховання допомагає зменшити рівень насильства, злочинності, підліткових вагітностей і впливає на більш свідоме ставлення молоді до початку статевого життя. Вона швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів.
13 квітня того ж року Президент України відповів на петицію і повідомив, що звернувся до Кабінету Міністрів із проханням розглянути ці пропозиції. Проте і досі, коли промайнуло вже 3 роки, жодної конкретної відповіді чи результатів від Кабміну так і не було оприлюднено, і загалом ситуація не зазнала помітних змін.
Водночас міністр освіти і науки Оксен Лісовий проводив зустрічі з представниками Українського католицького університету (УКУ), де обговорювали питання запобігання сексуальному насильству в школах.
Керівниця Центру гідності дитини УКУ Христина Шабат коментує це питання таким чином: «Потрібно готувати фахівців, які розуміються на цій темі. На її складності, дратівливості. Тут потрібна професійна робота… Кожен по-різному уявляє сексуальну освіту внаслідок свого досвіду. Але коли на семінарах чи лекціях ми озвучуємо статистику про сусідів і вітчимів, розповідаємо історії, якими нам дозволили ділитися в навчальних цілях, обличчя людей міняються і вони швидко розуміють, навіщо це потрібно. Якщо є запит суспільства, я не думаю, що буде спротив. Питання точно буде до контенту. Але я думаю, що в обговореннях ми зможемо знайти щось спільне».
У соціальних мережахцю тему підняла Анастасія Забела – авторка відомого блогу «У трусах». Анастасія майже чотири роки займається сексуальною освітою дітей та дорослих. В інтерв’ю на каналі LIGA LIFE та у відео на своєму Youtube каналі Анастасія обговорює проблеми українських шкіл, сексуальної освіти школярів і відповідає на питання з приводу її запровадження в школах:
«Рік тому відбувся захід, куди запросили представників громадських організацій та людей, які дотичні до сексосвіти. Там виступав міністр освіти і сказав: «Так, ми підтримуємо ідею впровадження сексосвіти, але грошей нема».
«…І якщо сказати вчителю: «Ось вам курс сексосвіти, він класний, пройдіть у свій вільний час, ми вам поставимо одну годину на тиждень», то він може відповісти: «Слухайте, а не пішли б ви куди подалі зі своїми курсами? Я у «вільний час» ще репетитором працюю, бо мені нема за що жити». І це не з’явилося зараз, ця проблема накопичувалася роками. Звичайно, серед вчителів є класні люди, цікаві вчителі, які готові навчатися, але в той же час досить велика кількість такі негнучкі, ригідні, які от як викладали років 20 тому, от так і далі будуть робити: «Оці ваші електроні щоденники, реформи, курси, ой, без них жили і далі проживемо…». »
«У 20-му році проводили опитування батьків і вчителів, яке показало, що понад 80% опитаних в обох групах підтримують впровадження сексосвіти. Але повірте, ця цифра ні про що, тому що в поняття сексосвіти кожен вкладає щось своє: ну треба розказати що після аборту не буде дітей, щоб вони не займалися сексом до шлюбу, ну і ще можна розповісти що мастурбація – це гріх. »
«Опозиція» запровадження сексуальної освіти в школах
Сайт Асоціації сексологів та сексотерапевтів в Україні постав проти сексосвіти в контексті сексуального виховання. Вони наголосили на ознаках правильно організованого статевого виховання та чого не повинно бути на заняттях по статевому вихованню: «Не повинні говорити про поліаморність, полігамність та інші формиальтернативних сексуальних відносин», «Не припустимою є пропаганда гомосексуальних контактів. Оскільки статева ідентичність дитини перебуває в процесі формування», «Не допускається зведення статевого життя до елементарного задоволення фізіологічних потреб, без формування орієнтації на парність та родину», «Безвідповідального представлення контрацептивів як єдиного та основного засобу захисту від ВІЛ та ЗПСШ» тощо.
Проти сексуальної освіти постають і представники релігійних громад. Наприклад, у травні 2021 року львівська активістка «Феміністичної майстерні» та бодіпозитивна блогерка Ксеня Термасіна зазнала цькування з боку праворадикалів «Традиції і порядку» через лекцію із сексосвіти. Вона мала провести лекцію щодо контрацепції та першого сексу в одній з місцевих шкіл.На її допис відреагували представники праворадикального угруповання «Традиція і порядок» та анонсували акцію «Збоченцям не місце в школі» біля Ратуші.У соцмережах Ксені почали надходити повідомлення з погрозами та образливим змістом. Однак акція праворадикалів так і не відбулась: спочатку її перенесли з технічних причин, а потім і зовсім видалили анонс про подію, пославшись на публікацію Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Тема сексуальної освіти в Україні досі залишається відкритою і до кінця не вирішеною. З одного боку, є запит суспільства, статистика і реальні проблеми, які прямо показують її необхідність. Проте з іншого – відсутність чіткої державної позиції, різні погляди на зміст такої освіти та спротив окремих груп гальмують її повноцінне впровадження.
Очевидно одне: замовчування або уникнення цієї теми не захищає підлітків, а навпаки залишає їх сам на сам із важливими і складними питаннями. Саме тому сексосвіта має бути не формальністю, а зрозумілою, доступною і відповідальною частиною навчання, яка допоможе молоді робити свідомий вибір і краще розуміти себе та світ навколо.
Авторка: активістка Teenergizer Ганна Настасюк
