Валерія, активістка Teenergizer, яка пережила наслідки спроби суїциду, розповіла про важливість психологічної підтримки та чому важливо приділяти цій темі більше уваги!
“Мене звати Валерія, мені 19 років. Я є активісткою молодіжного руху Тінерджайзер. Ця війна буде впливати на мене та моє психічне здоров’я. Підуть роки і навіть десятиліття, щоб відновитися від цих емоційних шрамів.
Це стан психічного здоров’я сьогодення для мене та більшості молодого покоління України. Ми тільки оговтуємось від ковіду.
Я хочу розповісти вам свою власну історію, яка схожа на історії багатьох підлітків але, на жаль, вони бояться про це казати в голос.
3 роки тому, я намагалась вбити себе. 8 зупинок серця за 7 хвилин, 7 днів в комі та передозування пігулками.
Потім я потрапила у токсикологічне відділення, туди, куди зазвичай потрапляють підлітки, що хотіли себе вбити таким самим чином як і я. І начебто лікарі вже бачили багато таких історії за багато років практики з такими підлітками, як я, і вони мали б підтримати мене, але вони тільки звинувачували. Кожного разу хтось з лікарів хотів мені розповісти, яка я егоїстична дитина, що не подумала про своїх батьків і про своє оточення. Лікарі, які б мали допомогти мені вийти з цієї ситуації, робили гірше. Тож токсикологічне відділення було дійсно токсик.
Коли сталась ця ситуація?
У рік вступу в український ВНЗ. І знаєте куди я вступила? Так, саме у медичний ВНЗ.
І ця проблема виявилась трішки глибшою, ніж я очікувала. Ви зараз бачите мене, реальний приклад історії, але є ті історії, які ви вже ніколи не почуєте від перших уст.
У мене був досвід практики в судмедекспертизі, де я бачила бабусю 78 років, що покінчила життя самогубством, де я бачила чоловіка 45 років, що повісився.
У мене був досвід практики в психіатричній лікарні, де все, що я побачила — це те, як пацієнтів качають ліками і переводять у стан овоча. Мене як студента медика за ці роки ні разу не вчили спілкуватись з пацієнтом. Це не розглядається програмою. Але мене вчать, як виписувати недієві препарати.
Мені пощастило, адже у моїй проблемі, окрім моїх друзів, мені допомогла команда Teenergizer. Вони знайшли мені психіатра та допомагали з його відвідуванням. Потім у мене діагностували депресивний розлад, але все це можливо було б попередити. Але все це не можливо через закони про згоду батьків.
Нам треба чекати 18 років, щоб це стало доступним. Чи доживемо ми до цього віку? Хто підтримає сотні тисяч молодих людей, яких Тінерджайзер навіть не може охопити?
Яке визначення здоров’я ВООЗ? «Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби». Але лікарі та медсестри в лікарні, які мали забезпечувати моє психічне благополуччя, дивилися на мене зі зневагою.
Таких, як я, тисячі інших українців, але вони надто бояться звернутися за допомогою до експерта з психічного здоров’я. Вони дуже бояться, щоб на них дивилися з такою зневагою, яку я зустріла в лікарні.
Немає значення, чи є у молодої людини депресія, рак чи ВІЛ. Якщо підлітки не можуть розраховувати на те, що нас приймуть спеціалісти з питань психічного здоров’я та будуть себе поводити без дискримінації, незалежно від віку, того, як ми визначаємо свій гендер та орієнтацію, то ми не будемо шукати у них підтримки та будемо почувати себе безпечніше, ховаючись у тіні та отримаємо безкоштовну підтримку психічного здоров’я від ChatGPT або доктор Google.