Заціни, ми вже 115 000 консультацій провели

Мистецтво як терапія: як знаходити себе у творчості

Це історія 17-річної мисткині Жені. Ми поговорили про її шлях у мистецтві, джерела натхнення, важливі проєкти й погляди на мистецьке майбутнє, а також про те, як вона справляється зі стресом та тривожністю. 

Матеріал підготувала активістка Teenergizer Чепелєва Анна. 

Початок шляху

Моя родина завжди була творчою: багато хто займався музикою, тому вже з п’яти років я грала на піаніно. Згодом мені захотілось змінити діяльність аби зрозуміти, чи справді мені подобається мистецтво. Я спробувала гімнастику, а потім танці. У 12 років все ще займаючись танцями, я повернулася до творчості. Разом із подругою ми фотографували людей навколо, а потім годинами редагували це вдома на компʼютері. Мене завжди надихало моє оточення: мама друга грала на укулеле й танцювала гавайські танці, інша подруга — художниця, ми малювали в неї в майстерні, а мій тато — композитор. 

Сьогодні я навчаюся на історії мистецтв в університеті Шевченка і займаюся творчістю. Найбільше мене захоплює фотографія.

Я обожнюю експериментувати: граюся з кольорами, змінюю криві, досліджую нові техніки. Проте плівку я не редагую, бо мені хочеться залишити її можливість фіксування щирих моментів.

Натхнення

Усе починається зі знання й відчуття. Спілкування, емоції, досвід навчання — це мої головні джерела ідей. Проте іноді немає можливості черпати натхнення з емоційних моментів, тоді я занурююсь в теорію. Коли я сприймаю історію мистецтва через призму теперішнього, я можу зловити натхнення для своєї творчості. Наприклад, нещодавно мене зацікавила тема концепції душі в стародавньому Єгипті. 

Проєкти

Мій перший музейний досвід — виставка “А раптом ви тут щось знайдете?” у музеї Ханенків разом з організацією “Без Пробілів”. Протягом чотирьох місяців ми з командою підлітків створювали роботи під наставництвом кураторів працюючи в різних направленнях. Я вирішила спробувати себе у креативному письмі, де створювала фанзини (ілюстровані газети) про мистецтво та війну. Це стало можливістю говорити про важливі й актуальні теми через творчість. Пізніше, нашу команду запросили до Мистецького арсеналу на фестиваль “Різні Разом”, де ми організовували майстеркласи для дітей та підлітків з розробки фанзинів. Зараз я беру участь у проєкті “Мистецтво змін” від Українського дому, де ми пишемо статті про мистецтво й культуру, організували книжковий фестиваль “Фундамент”, а в майбутньому запишемо подкаст. 

Продовжи фразу

Для мене, мистецтво це  — про людей. 
Те, що зараз мене найбільше мотивує творити, це — робити “щось більше” з рутини й повсякдення. Так само як у фільмі “Perfect Days”, де японець працює прибиральником і насолоджується життям пропри непрості обставини.

Іноді, моїми найбільшими викликами є — стрес і тривожність. Зараз, я намагаюся досягти душевного спокою, проте іноді, коли в мене зʼявляються нові обставини чи турботи з минулого, я можу зіштовхнутись із безпричинною тривожністю. Коли мені здається, що все налагоджується, а потім в “рандомний” момент я починаю нервувати. Проте так як мій рушій натхнення – це емоції, навіть переживання можуть мене мотивувати. Я стараюся взяти від цього почуття щось корисне, що допоможе мені розвиватися та рухатися вперед. 

Сьогодні, мистецька спільнота в Україні — дуже активно розвивається! Я б хотіла, щоб це почули усі. Попри наявність суспільних проблем і викликів потрібно не здаватися, бути активними й вірити у її щасливе майбутнє в Україні. 

Моє ідеальне місце для творчості виглядає так — багато картин, рослин, тепле освітлення та приємна музика. Це простір, що збігається з моїм уявленням естетики, побажань в дизайні й комфорту. 

У майбутньому я прагну, щоб моя творчість — розвивалася виходячи за межі творчості. Я б хотіла створювати проєкти, які будуть популяризувати роботи інших митців, щоб це було не тільки “моє”. 

Усім, кого цікавить мистецтво та самореалізація в ньому я б сказала — шукайте можливості та руйнуйте негативні стереотипи в голові! Коли почалася повномасштабна війна, я поїхала до Канади, і по поверненню до Києва, я почувала себе загубленою, я не знала що мені робити вдома. В цей час я відкрила для себе телеграм канали з можливостями, і почала доєднуватись до підліткових ініціатив та безлічі проєктів. Не бійтеся поєднуватись до чогось нового і незвичного, навіть, якщо вам здається що ви не вписуєтесь в середовище це може вплинути на ваш як духовний, так і професійний розвиток.

Вам може сподобатися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.