Давлаталі з Душанбе живе з ВІЛ і вже декілька років є активістом Teenergizer. Він дізнався про свій ВІЛ-позитивний статус у 14 років і поділився своєю історією. Давлаталі розповів про перші емоції, труднощі прийняття, дискримінацію та підтримку, яку знайшов у Тінері.
Перші спогади
У 2019 році за ініціативи Міністерства охорони здоров’я проводили обстеження дітей на ВІЛ, і в нашій школі також проводили масове тестування. Тоді мені було 14 років. Через кілька днів після аналізу мені повідомили, що в мене виявлено ВІЛ.
Я й досі пам’ятаю цей момент — ніби все навколо зупинилося.
Перша реакція
Мені було дуже страшно. Я не розумів, що зі мною відбувається і як тепер жити. Здавалося, що все закінчилося. Вони пояснили, що таке ВІЛ, як він передається, і почали питати, які хірургічні маніпуляції я проходив раніше. Тоді я вперше почув, що з цим можна жити, але всередині все одно було відчуття порожнечі.
Реакція сім’ї
Першою дізналася мама. Вона заплакала, бо не розуміла, що це означає. Я бачив її страх і розгубленість — і від цього самому стало ще важче.
Відчуття самотності
Я став замкнутим, перестав спілкуватися з друзями. Боявся, що хтось дізнається і почне мене уникати. Здавалося, що я залишився сам проти всього світу. Це було дуже важко. Я довго не міг змиритися з думкою, що тепер моє життя зміниться.
Дискримінація та упередження
Не раз доводилося стикатися з дискримінацією. Іноді люди ставилися упереджено, віддалялися, коли дізнавалися. Це боляче, особливо коли ти підліток і просто хочеш бути, як усі.
Найпоширеніший міф — що ВІЛ можна заразитися через укус комара або дотик. Мені й досі іноді доводиться пояснювати людям, що це неправда. ВІЛ не передається побутовим шляхом.
Підтримка, яка все змінила
Але у 2021 році мені зателефонували з організації Teenergizer, і саме тоді все почало змінюватися. Найбільшою підтримкою для мене стала Тахміна Хайдарова та команда Teenergizer. Вони не просто допомогли мені розібратися — вони показали, що з ВІЛ можна жити, мріяти, кохати й бути щасливим. Завдяки їм я знову повірив у себе.
Знайомство з Teenergizer
Тут я зустрів хлопців і дівчат, які відкрито живуть зі своїм статусом. Вони не соромилися, не ховалися — і це справило на мене величезне враження. Тоді я вирішив: я теж хочу бути сильним і допомагати іншим. У Teenergizer я почав ходити на зустрічі, тренінги й заходи, де підлітки діляться своїми історіями. Поступово я почав допомагати іншим хлопцям, які щойно дізналися про свій статус. Я намагаюся підтримати їх так, як колись підтримали мене.
Зараз я беру участь у проєктах, виступаю на заходах і розповідаю, що ВІЛ — це не вирок.
Я хочу, щоб люди перестали боятися й почали розуміти.
Teenergizer став для мене другою родиною. Тут я відчув, що важливий, що можу бути корисним і що мій голос має значення.
Нагадуємо, що ми проводимо групи підтримки для підлітків та молоді, які живуть з ВІЛ. Якщо ви живете з ВІЛ або знаєте тих, кому це може бути корисно, пишіть нам на пошту [email protected]. Усе конфіденційно.
