Про ревність зазвичай говорять у контексті романтичних стосунків. Але вона так само може з’являтися і в дружбі, і багато хто соромиться цього, бо думає: «Я маю радіти за друга, а не переживати, що він проводить час з кимось іншим». Але ревність у дружбі — цілком природна. Якщо тобі важлива людина, то цілком логічно, що тобі важливо і те, яке місце ти займаєш у її житті.
Ревність може проявлятися по-різному. Інколи як легке поколювання, коли подруга знаходить «нову компанію». Інколи — як смуток, коли тебе більше не кличуть у ті плани, де ви завжди були разом. Інколи — як страх, що ти «менш значимий» або «менш потрібний», ніж раніше. І за цими відчуттями дуже часто ховається не злість, а саме страх втрати близькості.
Важливо визнати: ревнувати друга не означає любити неправильно. Це означає, що ця дружба для тебе справді має вагу.
Що робити з цією ревністю?
Якщо її ігнорувати, вона може вирости в образи, колючі коментарі, пасивну агресію. Якщо почати контролювати друга або вимагати, щоб він «був тільки з тобою», дружба почне перетворюватися на боротьбу. А якщо знецінювати свої почуття, можна зробити собі боляче і залишитись із внутрішньою тривогою.
Найздоровіший варіант — чесна розмова: «Я відчуваю, що трохи віддалився/віддалилася. Мені тебе не вистачає. Можемо знайти більше часу одне для одного?»
І так, друзі можуть мати інших друзів, і ти також можеш розширювати свій коло підтримки. Це простір, у якому є місце для тепла з різних сторін.
Ревність у дружбі — це запрошення подивитися всередину себе. Чого мені бракує зараз? Близькості? Часу разом? Відчуття, що мене бачать і чують? І коли дати собі відповідь, дружба не руйнується, а, навпаки, стає глибшою.
