Хейт-вотчинг – це поведінка, коли ми продовжуємо слідкувати за людьми, які викликають у нас роздратування або внутрішню напругу.
Це може стосуватися як публічних осіб, так і людей з нашого оточення: знайомих, колег, родичів. Ми усвідомлюємо, що взаємодія з їхнім контентом або спостереження за їхнім життям викликає неприємні переживання, проте повертаємося до цього знову.
Цей процес пов’язаний з емоційним збудженням. Хейт-вотчинг дає сильну, насичену емоцію. І навіть якщо вона негативна, мозок схильний обирати інтенсивність замість нейтральності. У моменті здається, що ми «просто дивимось», але фактично ми постійно активуємо внутрішню напругу. Емоція, яку ми переживаємо, не належить іншій людині – вона формується всередині нас, і саме вона впливає на наш стан.
Часто об’єктом хейту стає щось, що ми самі не дозволяємо собі прийняти. Ми реагуємо на прояви, які для нас є болючими, забороненими або недоступними. Якщо певна потреба залишається незадоволеною, ми можемо несвідомо спрямовувати увагу на тих, хто її демонструє, замість того, щоб дослідити її в собі. Тому хейт-вотчинг не про «іншу людину», а про наш власний внутрішний конфлікт.
Наслідки цього процесу досить помітні. Він виснажує емоційні ресурси, підсилює тривожність, знижує самооцінку, формує негативні автоматичні думки та може створювати залежність від негативних переживань як способу стимуляції. Відбувається поступове зміщення уваги з власного життя на життя іншого, що заважає вибудовувати власну опору.
Важливо не лише припинити зовнішній контакт з джерелом тригеру, а й визначити, що саме викликає внутрішню реакцію.
Питання, які можуть допомогти:
Що саме мене зачепило?
Яку мою потребу це порушує або висвітлює?
Що мені складно прийняти в собі у цьому контексті?
Авторка: рівна консультантка Христина Гридова
