Заціни, ми вже 12 000 консультацій провели

Травми, страхи й подолання: перший експериментальний лідерський табір для ВІЛ-позитивних підлітків у Казахстані

Обновлено

 

З 25 по 30 березня в Казахстані пройшла Перша Весняна школа лідерства для 84 ВІЛ-позитивних дітей і підлітків Казахстану. Протягом 5 днів хлопці відвідували тренінги та лекції на різні теми. Наші Лера й Даня 5 днів працювали з хлопцями, особистим досвідом допомагаючи подолати стигму. Ось як це було.

 


Важливо знати, що Казахстан досі залишається одним із лідерів по зростанню епідемії ВІЛ у регіоні Східної Європи й Центральної Азії. За даними ЮНЕЙДС на 2016 рік, у Казахстані приблизно 30 тисяч людей із ВІЛ, 556 з них це діти й підлітки. У Казахстані індекс стигми по відношенню ЛЖВ на високому рівні.

 

 

Лера й Даня від першої особи розкажуть як пройшов трипчик і що там взагалі відбувалося.

 

Ці 5 днів були насиченими. У якісь моменти здавалося, що пройшло вже тижні 2. Тренінги для такої кількості хлопців – це коли єдине бажання – поспати і відпочити, а в підсумку не хочеться їхати, адже всі стали рідними і все закінчилося набагато швидше ніж можна було уявити.

Наше відрядження почалося о 7 ранку неділі в Алматі. Для довідки, різниця з Києвом за часом становить 4 години – у нас було чарівне почуття передчуття і «джетлега». Нам пощастило провести вільні півдня гуляючи по центру Алмати, понюхати запахи весняного Казахстану, старбакса (так, він є в них, і його немає в нас) і духу соціалізму. Ну а що ви хотіли? Це не хіпстерський Київ, це Алмати, дитинка!

І ось, через якийсь час ми приземлилися в Шимкенті. Розмістили нас і ще 50 дітей у санаторії, у якому при комунізмі жили перші особи СРСР. Рівень!

Перше, що ми побачили в той день – гори. Жили прям біля підніжжя хребта Тянь-Шань і це відчуття від цього непередавані. Гори так близько, що дух перехоплювало. Наша робота почалася з планування активностей для підлітків із командою тренерів із Казахстану.

 

Для хлопців ретельно підготували програми тренінгів із таких тем, як:

  • медичні знання, лікування, сексуальне здоров’я, контрацепція (коли хлопцям дали презервативи, вони захоплювалися так, що складно передати в статті);
  • вирішення конфліктів, відносини з батьками та оточуючими, права дитини;
  • психологічне сприйняття діагнозу, самостигма, питання «камінг–ауту»;
  • лідерство, публічні виступи і вплив на людей.

На школу приїхали 84 підлітки віком 13-18 років із 7 міст: Шимкент, Алмати, Караганда, Уральськ, Теміртау, Усть-Каменогорськ, Тараз (Пам’ятаєте к/ф «Джентельмени удачі»? Так ось, згадуваний там місто Джамбул тепер називається Тарас, і ми б і не подумали, що познайомимося з людьми звідти).

Чесно кажучи, емоційно це було неймовірно складно. За підсумками табору хочеться зробити висновок, що стигма – це такий прихований світ невисловленого.  Ми зрозуміли, що історія кожного підлітка схожа на ті, кого ми бачили і знали в дитинстві. У когось померли один або обидва батьків, практично кожному доводиться приховувати препарати щодня в школі, на тусовках або інших таборах. Хтось із хлопців мав досвід повного відкидання оточуючими і цькування в школах. Кожному батьки суворо забороняють розповідати про статус кому небудь.

Ми вирішили передати трохи їх голос. Хочете знати, які асоціації до слова «ВІЛ» хлопці писали під час тренінгів? Ось що представили групи:

  • У мене не буде дітей;
  • Повія спидозная;
  • Брудний;
  • Хворий і заразний;
  • У мене немає перспектив і майбутнього;
  • Мені складно буде знайти роботу;
  • У мене не буде сексу й партнера;
  • Якщо я скажу, від мене всі відвернуться;

І подібне. Можете собі уявити.

Самостигматизація по ВІЛ: негативна самооцінка, що викликає почуття сорому, власної нікчемності й самоосудження, що несприятливо відбивається на здоров’ї людини. Люди з ВІЛ схильні до самостигми в ТРИ рази більше ніж ВІЛ-негативні.

Ці питання ми опрацьовували щодня по 3 години. Іноді й цього не вистачало. Ми ділилися особистими історіями й аналізували приклади з життя тих, хто ділиться власним. На цих прикладах ми аналізували внесок стигми від батьків, які налякані куди більше, ніж самі діти. Питання «overthinking» – схильності до довгого обдумування й зациклення-залишається актуальним.

Одним із методів нашої роботи, який ми відзначили дуже ефективним був метод ISBR «Робота» Байрона Кейті.

Я дізнався, що якщо я сам таврую себе, мене може затаврувати будь-хто. Есля я таврую себе, то даю можливість чинити зі мною так само. Я дізнався, що самостигматизація руйнує мій спокій і здоров’я, і що якщо я почну порівнювати себе з іншими, то буду таврувати себе.

Копали й розбирали природу страхів, самознищення, конфіденційності тощо. І знаєте що? Продуктивно!

Тому що хлопці в результаті 5 днів роботи їхали іншими. Не все. Але в одному ми абсолютно впевнені: подібних шкіл, курсів і фахівців катастрофічно не вистачає по всьому регіону ВЕЦА. З такими хлопцями потрібно багато працювати й допомагати. Домагатися фінансування державами подібних послуг, розвивати центри й центри в містах і країнах. Починаємо з малого, допоможемо всім. Найцінніший результат для нас-результат це палаючі очі, які говорять про бажання збиратися разом і розвивати в себе в місті такий же рух, як Тінерджайзер. У цьому ми точно допоможемо, адже в м. Алмати ми знайшли потенціал для розвитку нашої моделі.

 

Ну а з іншими хлопцями ми назавжди залишимося на зв’язку й будемо підтримувати. А ви знайте, що вони дуже сильні і всі їхні мрії збудуться!

Вам может понравиться

Leave a Reply

Your email address will not be published.